Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2033/2-1649/2011
провадження № 61-48974св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року у складі судді Бондаревої І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації.
Позов мотивовано тим, що 16 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAH2GK01270023, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 52 408,55 доларів США із зобов`язанням повернути вказану суму частинами відповідно до графіка погашення заборгованості у строк до 15 березня 2027 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12 % на рік на суму залишку заборгованості.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір іпотеки № HAH2GK01270023, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідач належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 16 березня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 60 792,61 доларів США, яка складається із: 46 491,48 доларів США заборгованості за кредитом; 7 362,52 доларів США заборгованості за відсотками; 1 455 доларів США заборгованості за комісією; 2 558,85 доларів США пеня за порушення виконання зобов`язань за договором, а також штрафів - 31,37 доларів США (фіксована частина) і 2 893,39 доларів США (процентна складова).
З урахуванням уточнених у жовтні 2011 року позовних вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 березня 2007 року у розмірі 484 517,10 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_1 з вказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
На підставі договору іпотеки від 16 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. за реєстровим № 1204, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 березня 2007 року № НАН2GК01270023 у розмірі 60 792,61 доларів США, із застосуванням процедури продажу, встановленої статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого ПАТ КБ "ПриватБанк" надано право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовим наслідком невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним 16 березня 2007 року кредитним договором, забезпеченого іпотекою, є задоволення вимог іпотекодержателя у розмірі 484 517,10 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури її продажу банком від імені ОСОБА_1 будь-якій особі-покупцеві.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року змінено. В рахунок погашення заборгованості за укладеним 16 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 кредитним договором № HAH2GK01270023 станом на 16 травня 2011 року у розмірі 482 651,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень продавця. В частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою рішення суду скасовано.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року змінено. В рахунок погашення заборгованості за укладеним 16 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 кредитним договором № HAH2GK01270023 станом 16 травня 2011 року у розмірі 60 558,47 доларів США, що еквівалентно 482 651 грн, які складаються із: 46 491,48 доларів США заборгованість за кредитом; 7 362,52 доларів США заборгованість за відсотками; 1 455 доларів США заборгованість за комісією; 2 324,71 доларів США нарахована пеня за порушення виконання зобов`язань за договором; 31,37 доларів США штраф (фіксована частина); 2 893,39 доларів США штраф (процентна складова), звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" від свого і будь-якій особі-покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень продавця. В частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою рішення суду скасовано та відмовлено у задоволенні позову у цій частині. Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності 07 червня 2014 року, не підлягає виконанню. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував та не перевірив, чи зареєстровано у встановленому законом порядку відступлення прав ПАТ "Акцент-Банк" за договором іпотеки та, у зв`язку з цим, хто має право вимоги за іпотечним договором внаслідок порушення основного зобов`язання. Натомість, врахувавши наявність іншого судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не є належним позивачем у справі, не встановив кредитора та іпотекодержателя саме за договором іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21 грудня 2017 року іпотекодержателем зазначено ПАТ КБ "ПриватБанк".
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2014 року змінено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAH2GK01270023, укладеним 16 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 станом на 16 травня 2011 року у розмірі 57 867, 85 доларів США, що за курсом НБУ складає 461 206,76 грн, яка складається із: 46 491,48 доларів США заборгованість за кредитом; 7 362,52 доларів США заборгованість за відсотками; 1 455,00 доларів США заборгованість за комісією; 2 558,85 доларів США пеня за порушення виконання зобов`язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень продавця.
В частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою рішення суду першої інстанції скасовано і в цій частині позову відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що взятих на себе за кредитним договором зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, яка станом на 16 травня 2011 року складається із: 46 491,48 доларів США заборгованість за кредитом; 7 362,52 доларів США заборгованість за відсотками; 1 455 доларів США заборгованість за комісією; 2 558,85 доларів США пеня за порушення виконання зобов`язань за договором, а всього 57 867, 85 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 461 206,76 грн. Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду щодо звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру шляхом її продажу від імені ОСОБА_1, оскільки статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не проживає в спірній квартирі, а проживає у місті Хмельницькому, про що вона неодноразово повідомляла суд у своїх електронних заявах, тому підстав для її виселення немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2014 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення статей 10, 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив суд продати предмет іпотеки від імені відповідача, а не свого імені, що не передбачено законом. Апеляційним судом не взято до уваги те, що на момент ухвалення судового рішення (18 лютого 2014 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" не був належним позивачем у справі та його права зі сторони відповідача не порушено, оскільки додатковий договір про зворотне відступлення права вимоги, який надав позивач, датований 15 вересня 2014 року, тобто через 7 місяців після ухвалення судового рішення.
Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем є позасудовим порядком захисту прав, а тому суди попередніх інстанцій повинні були відмовити в цій частині у задоволенні позовних вимог. Вказане підтверджується висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц.
Також, судами не застосовано до спірних правовідносин Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Крім того, суди дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги на те, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нарахував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Окрім цього, апеляційним судом не було досліджено розрахунку заборгованості, наданий позивачем.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAH2GK01270023, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 52 408,55 доларів США та зобов`язалась повернути вказану суму частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, але не пізніше 15 березня 2027 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12 % на рік на суму залишку заборгованості та інші, передбачені договором, платежі.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № HAH2GK01270023, згідно з яким ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Фрунзенського районного суду міста Харкова.
06 лютого 2019 року справа № 2033/2-1649/2011 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.