РІШЕННЯ
Іменем України
13 липня 2020 року
Київ
справа №9901/128/20
адміністративне провадження №П/9901/128/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Статілко Ю.С.
позивача - ОСОБА_1 (особисто)
представника відповідача - Мовіле О.С., самопредставник
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу №9901/128/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У С Т А Н О В И В:
І. ПРОЦЕДУРА
19 травня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) до Президента України (далі - Президент України, Відповідач), в якому Позивач просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Відповідача щодо не розгляду та перенаправлення звернень інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 всупереч вимогам норм статті 40 Конституції України та вимог норм частини 4 статті 7 Закону України "Про звернення громадян";
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, щодо незабезпечення протягом тривалого часу тяжкохворого інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 інсуліном, всупереч взятих Державою Україна на себе зобов`язань в гарантованому безкоштовному забезпеченні інсуліном високої якості щодо потреб хворого;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача, щодо невиконання взятих ним зобов`язань відповідно до вимог норм частини 3 статті 104 Конституції України, зобов`язання Президента України "обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України та законів України";
- визнати протиправною бездіяльність Президента України, щодо невиконання обов`язку покладеного на нього нормою частини 2 статті 102 Конституції України, незабезпечення гарантування додержання конституційних і законних прав інваліда 2-ї групи ОСОБА_1, що спричинило до тривалого порушення та не визнання гарантованих конституційних і законних прав суб`єктами владних повноважень;
- зобов`язати Відповідача - забезпечувати безкоштовно щомісяця хворого на цукровий діабет інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 інсуліном марки:
- Хумулін Регуляр 1 картонна пачка, 5 картриджів по 3 мл. у шприц-ручці КвікПен, 100 МО/мл., виробник LіІІу France;
- Хумулін НПХ 1 картонна пачка, 5 картриджів по 3 мл. у шприц-ручці КвікПен, 100 МО/мл., виробник LіІІу France;
- відшкодувати Позивачу матеріальну шкоду завдану Відповідачем внаслідок протиправної бездіяльності (незаконне протягом тривалого часу незабезпечення хворого на цукровий діабет безкоштовно інсуліном) в розмірі шістдесят шість тисяч дев`ятсот гривень, за рахунок Держави;
- відшкодувати тяжкохворому інваліду 2-ї групи ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок протиправної бездіяльності в розмірі один мільйон сто одна тисяча гривень (п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць), за рахунок Держави.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що Держава Україна не виконує взяті на себе зобов`язання, відмовляється забезпечувати безкоштовно тяжкохворого громадянина України інсуліном, чим ставить його життя під загрозу. При цьому Президент України, як гарант Конституції України, умисно порушує Закон та перенаправляє звернення Позивача, адресовані особисто Президенту України особам, які чинять протиправні діяння. Окрім того, ОСОБА_1, вважає бездіяльність Відповідача неконституційною, так як зазначена бездіяльність, яка полягає в недотриманні вимог статей 102, 104 Конституції України, створює перешкоди для здійснення інвалідом його конституційних прав і законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечує, зазначивши, що організація розгляду звернень громадян в силу законодавчо встановленого механізму покладена саме на Офіс Президента України. Враховуючи суть звернення Позивача, вказане звернення на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" надіслано на розгляд до відповідних органів, що свідчить про те, що всі звернення Позивача розглянуті у порядку та спосіб визначений Конституцією України та Законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Враховуючи, що Позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю Президента України у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справу належить розглядати за правилами загального провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів. Підготовче засідання у справі призначено на 22 червня 2020 року о 11 год. 00 хв. з викликом сторін в приміщенні суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 13 липня 2020 року на 12 год. 00 хв.
13 липня 2020 року у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав звернення адресоване Президенту України, в якому Позивач просив захистити його конституційне право на життя, охорону здоров`я, шляхом невідкладного виконання взятих на себе зобов`язань Державою Україна у гарантованому безкоштовному забезпеченні усіх хворих на цукровий діабет інсуліном високої якості; відшкодувати за рахунок держави матеріальну шкоду, понесену шляхом самостійного забезпечення інсуліном щодо потреб в необхідній кількості протягом тривалого часу; доручити відповідним державним органам відкрити кримінальні справі по всім фактичним епізодам зловживання владою, винесених за-відома неправосудних рішеннях, позбавлення інваліда доступу до правосуддя та інших кримінальних правопорушень умисно скоєних місцевими суб`єктами владних повноважень.
Заступник Керівника Департаменту з питань звернень громадян в Офісі Президента України Кокарєв К.В. листом №22/049901-20К від 05 вересня 2019 року повідомив позивача про те, що його звернення скеровано за належністю на розгляд в межах компетенції до Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства охорони здоров`я України з проханням повідомити ОСОБА_1 та Офіс Президента України про результати розгляду. Окрім того цим листом зазначено, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями в сфері правосуддя, не має права втручатися в процесуальну діяльність суддів, давати їм вказівки при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, роз`яснено, що у разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушення законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора.
Листом Міністерства охорони здоров`я України №04.2-17/С-11850/13414-зв від 18 листопада 2019 року повідомлено Офіс Президента України про те, що звернення позивача розглянуто, надано йому роз`яснення щодо забезпечення його необхідними препаратами, двічі листами Харківської обласної державної адміністрації (Департамент охорони здоров`я) запрошено ОСОБА_1 для виписки безоплатних рецептів, які повернулися у зв`язку з відсутністю позивача за адресою вказаною в листі.
26 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслав ще одне звернення адресоване Президенту України з такими ж вимогами, які були висловлені в листі від 28 серпня 2019 року.
Офіс Президента України листом №22/058815-20 від 04 жовтня 2019 року повторно повідомив ОСОБА_1 про те, що у разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушення законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора. Зазначеним листом звернення від 26 вересня 2019 року також надіслано за належністю на розгляд Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства охорони здоров`я України.
Міністерство охорони здоров`я України листом №04.1-19/С-16749/15517-зв від 23 грудня 2019 року направило звернення ОСОБА_1 на розгляд до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.
29 листопада 2019 року позивач втретє надіслав звернення до Президента України, в якому просив забезпечити йому конституційне і законне право в своєчасному отриманні інсулінів, компенсувати вже понесені збитки протиправними відмовами влади в забезпеченні безкоштовним інсуліном, так як це є головним обов`язком держави; захистити життя позивача від протиправних посягань, свавілля влади в протиправній відмові забезпечувати безкоштовним інсуліном.
Листом №22/073527/20 від 04 грудня 2019 року Офісу Президента України зазначене звернення направлено на розгляд до Міністерства охорони здоров`я України, про що повідомлено ОСОБА_1
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач наводить наступні аргументи.
ОСОБА_1 в позові зазначає, що статтею 40 Конституції України чітко встановлено його право на звернення, зокрема індивідуальне письмове або особисте до Президента України як до Глави Держави, який виступає від її імені. Цією ж нормою вбачається вимога до посадових і службових осіб, тобто до Президента України, розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь.
Однак відповідач, всупереч вимогам Конституції України, умисно порушує Закон і завзято переправляє звернення Позивача, адресовані особисто Президенту України, особам, які чинять протиправні діяння, створюючи перешкоди для здійснення ОСОБА_1 його конституційних прав та законних інтересів.
Позивач звертає увагу на тому, що статті 102, 104 Конституції України покладають на Президента України наступні обов`язки:
- бути гарантом державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства права, незалежності державної влади в Україні;
- забезпечувати як недоторканність зовнішніх кордонів України, так і безумовного припинення спроб будь-яких сил всередині розчленити територію України або відокремити якусь її частину;
- забезпечувати чітке і своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних принципів;
- сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації цих прав і свобод, а обстоюючи їх - створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.
Всупереч зазначеним положенням Держава Україна не виконує взяті на себе зобов`язання, відмовляється забезпечувати безкоштовно тяжкохворого громадянина України інсуліном, чим ставить його життя під загрозу. Через взятий Державною України, Президентом України механізм, відмови забезпеченні життєво необхідними ліками - інсуліном, намагаються позбавити громадянина України життя.
ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виражених у відмові Державою України від взятих на себе зобов`язань в гарантованому Державою безкоштовному забезпеченні інсуліном та протиправної бездіяльності Президента України позивачу завдано матеріальних збитків в розмірі шістдесят шість тисяч дев`ятсот гривень, оскільки він змушений був не з власної волі самостійно забезпечувати себе інсуліном.
Наявність моральної шкоди позивач мотивує тим, що неправомірні дії та бездіяльність Держави України, Президента України призвели до необхідності захисту порушеного права в судовому порядку. Ці обставини вимагали витрат значних зусиль, часу для їх відновлення, призвели до хвилювань та переживань, що негативно позначилися на психоемоційному та фізичному стані позивача. Життя ОСОБА_1 було перенасичене негативними емоціями, психологічними переживаннями через протиправні дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень по відношенню до позивача. Відшкодування моральної шкоди дасть можливість відновити втрачене здоров`я спричинене протиправними діями та бездіяльністю відповідача.
У відзиві на адміністративний позов представник Відповідача зазначає про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Президента України. Конституція України не містить положень, які б зобов`язували Президента України особисто розглядати звернення громадян.
Відповідач звертає увагу на тому, що організація розгляду звернень громадян, в тому числі Позивача, в силу законодавчо встановленого механізму покладена саме на Офіс Президента України, структурним підрозділом Офісу Президента України, відповідальним за організацію розгляду звернень до Відповідача і прийому громадян, є Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України. Оскільки суть звернень Позивача зводилося до питань, пов`язаних із наданням медичної допомоги, що є компетенцією Міністерства охорони здоров`я України, вказані звернення на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" надіслано на розгляд до Міністерства охорони здоров`я України та Харківської обласної державної адміністрації з проханням повідомити заявника та Офіс Президента України про результати розгляду.
У відзиві на адміністративний позов зазначено, що усі звернення Позивача розглянуто у порядку та спосіб, визначений Конституцією та Законами України, під час розгляду цих звернень неправомірних дій або бездіяльності допущено не було.
Що стосується позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, відповідач зазначає, що ці вимоги є похідними від позовних вимог про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, а відтак позов у цій частині також не підлягає задоволенню.
Позовна вимога про визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача щодо незабезпечення протягом тривалого часу ОСОБА_1 лікарським засобом інсулін, на думку відповідача, не може бути задоволена з огляду на те, що Конституцією України такі повноваження не покладено на Президента України, а, як зазначалося вище, є компетенцією Міністерства охорони здоров`я України та місцевих адміністрацій.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності Президента України щодо невиконання ним присяги Президента України та (дослівно) "взятих зобов`язань відповідно до вимог частини 2 статті 102 Конституції України", то ці вимоги також не підлягають задоволенню, з огляду на те, що вони не конкретизовані та є абстрактними.