ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2020 року
Київ
справа №820/1784/17
адміністративне провадження №К/9901/49353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №820/1784/17
за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (ухвалена в складі: головуючого судді Бадюкова Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі- відповідач, Харківський прикордонний загін), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити (доплатити) позивачу різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з розрахунку грошового забезпечення, передбаченого контрактом № 648, укладеним між начальником Харківського прикордонного загону підполковником Хомою Леонідом Дмитровичем та ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій), а саме: з урахуванням винагород (щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за бойове чергування) у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби (про нарахування та виплату (доплату) вказаних в позовній вимозі видів винагород розглянути та задовольнити окремо по кожній винагороді).
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідачем до складу одноразової грошової допомоги при звільненні не включені щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення та винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям, тоді як такі виплати носили постійний характер. Всупереч принципу пріоритетності правових норм судами застосовано до спірних правовідносин положення Інструкції, а не Закону України № 2011-ХІІ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для зарахування до грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється одноразова допомоги при звільненні, сум щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови №889 та винагороди за бойове чергування, адже вказані виплати мають тимчасовий характер та їх виплата передбачена за наявності наказу Адміністрації Держприкордонслужби залежно від настання певних обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій невірно трактували норми матеріального права, допустили неповноту дослідження обставин по справі, що призвело до помилкових висновків.
Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення скарги, просить рішення судів залишити без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду від 06.06.2019 за №644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розгляд справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 06.06.2019 визначений новий склад суду, а саме: головуючий суддя: Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 задоволені заяви суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. про самовідвід, справу передано до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
У зв`язку з перебуванням судді Стрелець Т.Г. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ОСОБА_1 в період з 15.03.1995 по 30.03.2017 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 9951 м. Харкова Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 30.03.2017 №135-ОС "По особовому складу" припинено контракт, звільнено у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Веселе" ІІІ категорії. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за двадцять чотири повних календарних років військової служби.
На виконання наказу від 30.03.2017 №135-ОС ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за двадцять чотири повних календарних років військової служби у сумі 63999, 60 грн., що підтверджується: розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби прапорщику ОСОБА_1, копією кінцевого розрахунку при звільненні № 17, копіями особистих карток грошового забезпечення з січня 2015 року по день звільнення, копією розрахунку одноразової допомоги при звільненні з військової служби прапорщику ОСОБА_1, розрахунково-платіжною відомістю на ОСОБА_1 до платіжного доручення №805 від 13.04.2017 за квітень 2017 року, витягом з реєстру перерахувань на особисті вклади за квітень 2017 року та копією платіжного доручення № 805 від 13.04.2017.
Позивач вважаючи, що одноразова грошова допомога виплачена у розмірі, що визначений всупереч вимогам законодавства, звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 820/1784/17 подана у квітні 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі-Закон №2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частиною 3 статті 25 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" передбачено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.