ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8751/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Болдін В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020
(головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019
(суддя Сташків Р.Б.)
у справі №910/8751/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" (далі - ТОВ "Північгазресурс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") про визнання недійсним договору про закупівлю природного газу від 27.05.2019 №1905000385.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Північгазресурс" вказує, що у відповідача наявна заборгованість перед іншими постачальниками природного газу, ніж позивач, з огляду на що відповідач не мав права укладати з позивачем цей договір. Також заявлені вимоги позивач мотивує тим, що договір не містить обов`язкової та істотної для такого виду договорів умови як перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок такого обмеження/припинення.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 27.05.2019 між ТОВ "Північгазресурс" (продавець) та АТ "Укртрансгаз" (покупець) в особі філії "Оператор газотранспортної системи України" акціонерного товариства "Укртрансгаз" укладено договір №1905000385 про закупівлю природного газу (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві протягом травня-грудня 2019 року "Газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та інших потреб)", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах визначених цим договором.
2.2. Позивач вважає, що укладений договір підлягає визнанню недійсним, оскільки у договорі відсутні необхідні істотні умови для даного виду договорів, а саме: перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок обмеження/припинення.
2.3. Пунктом 3 розділу II Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496 (далі - Правила), передбачено, що споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
Зазначена умова відповідачем не виконана - ним не було надано позивачу підтвердження, що у відповідача відсутня заборгованість перед постачальниками газу на момент укладення договору.
2.4. Також позивач зазначає, що договір суперечить розділу II Правил в частині порядку укладення договору, оскільки у відповідача за квітень-травень 2019 року перед постачальниками газу існувала заборгованість понад 4,1 млрд. грн.
З огляду на наведене, позивач стверджує, що договір суперечить розділу II Правил в частині порядку укладення договору, а в частині узгодження істотних умов - договір не містить необхідних істотних умов, передбачених Законом України "Про ринок природного газу" та п. 3 розділу II Правил.
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 21 жовтня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 10 лютого 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору, що оспорюється, недійсним, на момент його укладення.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. ТОВ "Північгазресурс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4.2. Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.3. ПАТ "Укртрансгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.4. Відзив мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на закупівлю природного газу, однак Правила, на які посилається позивач, поширюються на договори постачання природного газу.
4.5. Відповідач звертає увагу, що умова щодо "переліку випадків, коли постачання природного газу може обмежено/припинено споживачу, та порядку обмеження/припинення" не є істотною для даного виду договору враховуючи ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки сторони відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України при укладенні договору не досягли згоди про її включення у договір, тому відсутність такої умови в договорі не суперечить Закону і не порушує права позивача. Законом не передбачено обов`язкового забезпечення права позивача зупинити постачання з причини наявності у відповідача заборгованості перед іншими постачальниками газу.
4.6. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що АТ "Укртрансгаз" підпадає під визначення "споживач", оскільки суб`єкти ринку природного газу, які уклали договір купівлі-продажу природного газу та на його виконання здійснюють приймання-передачу природного газу у віртуальній торговій точці (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу), є відповідно оптовим покупцем та оптовим продавцем.
В свою чергу дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС, та не поширюється на відносини між оптовим покупцем (відповідачем) та оптовим продавцем (позивачем).
4.7. 07 липня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про відкладення розгляду справи, мотивоване запровадженням в Україні карантину, який постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 продовжено до 31.07.2020. Також скаржник зазначив про те, що ним прийнято рішення самостійно представляти інтереси товариства під час касаційного розгляду справи, у зв`язку з чим йому необхідно ознайомитися з матеріалами справи.
4.8. Верховний Суд звертає увагу на те, ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/8751/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 та призначено її розгляд на 20 травня 2020 року о 14:30.
20 травня 2020 року представник відповідача з`явився у судове засідання. Водночас представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від позивача до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із дією введених Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс" на 17 червня 2020 року. Явку представників учасників справи у судове засідання визнано необов`язковою. Роз`яснено учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "EasyCon" відповідно до ст. 197 ГПК України. Верховний Суд також зауважив, що згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
17.06.2020 (в день другого судового засідання) Верховним Судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Північгазресурс", в якій позивач повідомив про розірвання договору правової допомоги з адвокатом Кімликом І.В. та зазначив, що представництво інтересів товариства буде здійснювати адвокат Журба М.В. Також 17.06.2020 Судом отримано клопотання представника позивача (скаржника) Журби М.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, у підтвердження чого до клопотання додано копію виписки лікаря.
У зв`язку з викладеним, у судовому засіданні 17.06.2020 за участі представника відповідача оголошено перерву до 08.07.2020.
В той же час Верховний Cуд звертає увагу на те, що згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою; Суд двічі відкладав розгляд справи у зв`язку з клопотаннями скаржника; представник відповідача з`являвся у судові засідання тричі; з метою дотримання розумного балансу інтересів обох сторін; з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені ст. 300 ГПК України; з метою дотримання розумних строків розгляду справи; відсутністю обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується наявності підстав для визнання недійсним договору про закупівлю природного газу.
5.2.2. Приписами ст. 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
5.2.3. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
5.2.4. Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).
Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.