УХВАЛА
9 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 552/875/18
Провадження № 13-57зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді доповідача Антонюк Н. О.,
суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, що полягає у невнесенні відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання повідомлення про вчинення щодо нього злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2018 року.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України.
Виключною обставиною ОСОБА_1 вважає рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, ухвалене за його конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК України.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 15 березня 2018 року за виключними обставинами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
8 липня 2020 року вказана заява надійшла до Великої Палати Верховного Суду.
У своїй заяві ОСОБА_1 просить переглянути за виключними обставинами і скасувати ухвалу Верховного Суду від 15 березня 2018 року; призначити новий розгляд питання про відкриття касаційного провадження з оскарження ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року в справі № 552/875/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження; скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року в справі № 552/875/18 та направити справу до Полтавського апеляційного суду для продовження розгляду справи.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Згідно із ч. 1 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
На думку заявника, саме Верховний Суд допустив помилку у вигляді застосування ч.3 ст. 307 КПК України в ухвалі від 15 березня 2018 року.
Водночас заявник просить скасувати не лише ухвалу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року, а й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року. Таким чином, вбачається, що заявник не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, яке прийняте раніше, аніж рішення Верховного Суду.