Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15135/15-к
провадження № 51-461 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Калюжка А.А. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220490003202, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та засуджено його до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 липня 2015 року близько 15:00, перебуваючи на проїжджій частині поблизу будинку № 15, що у пров. Воробйова в м. Харкові, після сварки з потерпілим ОСОБА_2, переслідуючи мотив помсти за образу, яка виникла на ґрунті раптових неприязних стосунків, маючи умисел, спрямований на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, здійснив постріл з травматичного спецзасобу ПСМ-Р (пістолет для відстрілу гумовими кулями) у живіт потерпілого ОСОБА_2 , чим завдав останньому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційні скарги прокурора Ільєнкова О.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Калюжко А.А. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що місцевий суд залишив поза увагою той факт, що наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень не виключає одночасно наявності у нього умислу і на грубе порушення громадського порядку, та безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України. Вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них аргументованої відповіді, обмежився посиланням на обґрунтованість доводів суду першої інстанції, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та, керуючись ст. 440 КПК України закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що відмова потерпілого або його представника від підтримання обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Наголошує, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду потерпілий не подавав заяви про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, тоді як кримінальне провадження за вказаною статтею здійснюється виключно у формі приватного обвинувачення на підставі заяви потерпілого. Крім того, зазначає, що, перекваліфіковуючи його дії з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, місцевий суд вийшов за межі судового розгляду, оскільки обвинувачення за такою статтею йому не пред`являлося.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора Калюжка А.А. ОСОБА_1 вказує про необґрунтованість такої скарги, просить відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М., вказуючи про необґрунтованість касаційних скарг ОСОБА_1 та прокурора Калюжка А.А., заперечував щодо їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про незаконність ухвали апеляційного суду і вважає, що таке рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства. Зокрема, прокурор вказує про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за викладених у судових рішеннях обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 та пояснень самого ОСОБА_1, який не заперечував факту пострілу в потерпілого.
Зокрема, у судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_1 зазначив, що здійснив постріл у потерпілого ОСОБА_2 після сварки, виключно обороняючи себе від агресивних дій останнього, який значно переважав його у фізичній силі. При цьому факт сварки підтвердили в судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 .
Разом з тим, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку як докази дані, що містяться у: заяві ОСОБА_2 від 03 липня 2015 року про постріл у нього невідомим чоловіком; заяві ОСОБА_1 від 03 липня 2015 року про застосування до нього невідомим чоловіком фізичної сили; заяві ОСОБА_1 про добровільну видачу пістолета та дозволу на нього; протоколах огляду місця події від 03 липня 2015 року; довідці про надходження ОСОБА_2 до підстанції ШМД №1 Дзержинського району 03 липня 2015 року з вогнепальним пораненням у живіт; висновку судово-медичної експертизи № 3204-Ая/15 від 30 липня 2015 року; висновку судово-балістичної експертизи № 290 від 27 липня 2015 року.