Постанова
Іменем України
13 липня 2020 року
м. Київ
справа №570/4234/16-ц
провадження №61-15213св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати домоволодіння АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності сторін, виділити кожному 1/2 його ідеальної частки.
Позовна заява мотивована тим, що з 25 травня 1997 року по 21 жовтня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
24 жовтня 2003 року відповідачу її рідна баба ОСОБА_3 подарувала житловий будинок, 1918 року побудови, житловою площею 46, 5 кв. м з надвірними будівлями (хлів, вбиральня, колодязь)
по АДРЕСА_1 . За час шлюбу сторонами було проведено ряд будівельних та ремонтних робіт.
Посилаючись на те, що в результаті здійснення будівельних робіт фактично створено нове майно, а об`єкт договору дарування знищено, позивач вважає дане майно об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки яких є рівними.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області
від 22 березня 2019 року у складі судді Кушнір Н. В. позов задоволено.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння
АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальної частки вказаного будинковолодіння.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що збільшення вартості майна та істотність такого збільшення внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя знайшло своє підтвердження і це збільшення вартості майна дає підстави для визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю сторін.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанов апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що хоча спірний будинок було подаровано відповідачу, проте за період шлюбу вартість спірного майна збільшилася внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя і це збільшення вартості майна є істотним у розумінні статті 62 СК України. Проте позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного визначення апеляційним судом початку відліку строку позовної давності.
Заявник вважає безпідставним посилання апеляційного суду на відомості із матеріалів цивільної справи № 1716/1678/2012 за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування, поділу майна подружжя, визнання права власності на частину майна, оскільки на день пред`явлення наведеного позову в червні 2012 року фактичного порушення права позивача відповідачем не було, так як позивач постійно проживав у спірному будинку до серпня 2017 року. Вказує, що фактичне порушення права позивача виникло в 2016 році, що й стало підставою для пред`явлення позову у справі, яка переглядається, оскільки ОСОБА_2 пред`явила позов до
про визнання ОСОБА_1 таким, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечила проти доводів касаційної скарги та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження у справі
Звертаючись з позовом у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив здійснити поділ майна подружжя, вартість якого визначена висновком судової експертизи у розмірі 603 888 грн.
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, з посиланням на те, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи становить для заявника виключне значення, а тому касаційного провадження у справі необхідно закрити.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зважаючи на характер правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, складність справи, відсутні правові підстави для визнання цієї справи малозначною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 25 травня 1997 року по 21 жовтня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, рідна баба ОСОБА_2, подарувала останній житловий будинок, 1918 року побудови, житловою площею 46, 5 кв. м з надвірними будівлями (хлів, вбиральня, колодязь)
по АДРЕСА_1 .
Згідно державного акту про право власності на земельну ділянкуОСОБА_2 є власником земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,149 га на підставі рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 жовтня 2004 року № 298.
04 червня 2012 року ОСОБА_1 звертався до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання права власності на частину майна.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про залишення наведеного вище позову без розгляду, у зв`язку з чим ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 вересня
2013 року у справі №1716/1678/2012 позов ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання права власності на частину майна залишено без розгляду.
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05 вересня 2018 року встановлено, що ринкова вартість спірного домоволодіння в цінах на час проведення експертизи станом
на 31 жовтня 2003 року становила 146 338 грн, а на даний час
603 888 грн. За цей період здійснено перепланування та переобладнання будинку, проведено його капітальний ремонт, збудовано погріб Пг/А-1, сходи "а", сарай "Б", огорожа № 1, огорожа № 2, замощення I,
замощення II.
19 червня 2018 року відповідач подала клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.