Постанова
Іменем України
13 липня 2020 року
м. Київ
справа №757/26343/18-ц
провадження №61-21278св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке в подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 357,18 доларів США нарахованих відсотків за період з 19 вересня 2014 року по 07 лютого 2018 року та 3 883 901,32 грн штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3 % річних за кожен день прострочення за період з 29 травня 2017 року по 29 травня 2018 року.
Позов мотивовано тим, що 10 квітня 2013 року між нею та
ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір, за яким позивач передала банку грошові кошти в сумі 11 330 доларів США строком до 10 квітня 2014 року (365 днів) зі сплатою процентів за користування вкладом у розмірі 9,75 % річних.
10 вересня 2014 року позивач звернулася до банку з вимогою про розірвання договору та повернення депозитного вкладу, проте її заява була залишена без задоволення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, яке набрало законної сили 08 вересня 2015 року, у справі № 758/13958/14-ц стягнуто з банку на користь позивача суму банківського вкладу та нараховані відсотки за депозитним договором у загальному розмірі 14 261,32 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 300 486,01 грн.
Указане судове рішення відповідачем тривалий час безпідставно не виконувалось, лише 08 лютого 2018 року присуджені кошти були виплачені позивачу, а відтак, банк має нести відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року у складі судді Писанця В. А. позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 відсотки, штрафні санкції у вигляді пені в сумі 148 937,95 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 3 893 709,77 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а саме сплату пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожний день прострочення.
Установивши, що фактично зобов`язання з повернення банківського владу було виконано банком 08 лютого 2018 року, суд стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 відсотки та штрафні санкції у вигляді пені за період з 29 травня 2017 року по 29 травня 2018 року, нарахованої на сам вклад та невиплачені відсотки, в сумі 148 937,95 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 3 893 709,77 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 34 000 грн, нарахованої за період 29 травня 2017 року по 07 лютого 2018 року включно.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у позові порушувалося питання саме про відшкодування відсотків (1 %) за договором банківського вкладу, після його розірвання з ініціативи позивача на підставі пункту 9 договору з 18 вересня 2014 року.
Позивачем не доведено, що між ним та відповідачем у договорі банківського вкладу погоджувався розмір відсоткової ставки після розірвання договору, то ці вимоги задоволені судом першої інстанції безпідставно. Як установлено в рішенні суду від 03 червня 2015 року, яке набрало законної сили у справі № 758/13958/14-ц, положеннями договору не передбачено нарахування на суму вкладу відсоткової ставки 1 %.
Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов ʼязань за цим договором після закінчення терміну його дії.
ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача 357,18 доларів США нарахованих відсотків за період з 19 вересня 2014 року по 07 лютого 2018 року, втім ні позовна заява, ні рішення суду першої інстанції, ні інші процесуальні документи у справі не містять обґрунтування цих вимог, які були задоволені судом першої інстанції без жодного мотивування.
Вирішуючи питання щодо розміру грошового стягнення за даним позовом, суд першої інстанції, встановивши, що банк прострочив виконання зобов`язання з видачі ОСОБА_1 належних їй за договором банківського вкладу та ухваленого рішення суду коштів у загальному розмірі 14 261,32 доларів США, що за курсом Національного банку України було еквівалентно 300 486,01 грн, неправильно обчислив розмір пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов`язання в межах позовних вимог мав обчислюватися починаючи з 29 травня 2017 року по 7 лютого 2018 року включно (255 днів).
З урахуванням періоду прострочення виконання зобов`язання, у тому числі тривалість часу виконання судового рішення про стягнення банківського вкладу, факт укладення договору в АР Крим та припинення там діяльності відповідача не з його вини, а також, звертаючи увагу на ту обставину, що обрахований розмір пені в 2 298 717,98 грн значно перевищує заподіяні позивачу збитки та розмір самого депозитного зобов`язання, визначеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та беручи до уваги, що пеня підлягає стягненню у гривнях, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, яку вимагає стягнути позивач з відповідача, до суми 34 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду в частині зменшення розміру пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі дотримався приписів законодавства та правової позиції, викладеної у чисельних Постановах ВС, зокрема й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Разом з тим, апеляційний суд, зменшуючи розмір пені повинен був її зменшити до розміру 100 % сум вкладів. Даний підхід ґрунтується на сталій судовій практиці судів першої та апеляційної інстанції, а також Верховного Суду, які розглядаючи аналогічні справи, зменшували обсяг пені саме до розміру 100 % від суми вкладів.
Так, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 761/46145/16-ц, від 01 жовтня 2018 року у справі № 761/42169/16-ц, Верховний Суд встановив, що стягнення судом пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у розмірі 100 % вкладу, є обґрунтованим та прийнятним.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
Апеляційний суд, зменшуючи обсяг пені до 34 000 грн, жодним чином не обґрунтував, яким чином він дійшов до даної суми, не навів методики розрахунку нової суми пені та не врахував тривалість періоду неповернення вкладу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти доводів заявника та просить залишити без змін прийняту апеляційним судом постанову, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем виключно в частині зменшення розміру пені, нарахованої на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судове рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів касаційної скарги.