Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 357/10824/19
провадження № 61-2558св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Білоцерківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Цукурова В. П., від 30 вересня 2019 року про повернення позовної заяви та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Суханової Є. М., Березовенко Р. В., Лівінського С. В. від 19 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Пашин С. діючи в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, управління), Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - БРДА), Поштар О. Т. про визнання недійсним наказу, визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння
Прокурор зазначав, що підставою для звернення до суду є бездіяльність КОДА як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, яким, незважаючи на порушення починаючи з липня 2014 року інтересів держави у зв`язку з незаконною передачею у власність громадянина земельної ділянки водного фонду площею 2 га, яка до такої передачі перебувала у державній власності, та подальшою зміною цільового призначення земель, з перевищенням повноважень
ГУ Держгеокадастру у Київській області та БРДА, належні заходи щодо їх усунення не вживались, земельну ділянку у державну власність не повернуто, що наділяє прокурора повноваженнями на захист інтересів держави в судовому порядку.
На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" КОДА попередньо було повідомлено про порушення прав держави та необхідність їх відновлення в судовому порядку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30 вересня 2019 року позовну заяву на підставі пункту 4
частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) повернуто прокурору.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не підтверджено наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб відповідно до вимог статті 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Козара В. В. залишено без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 19 грудня2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про повернення позову, оскільки із тексту позовної заяви вбачається, що докази дотримання прокурором приписів частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі прокурор Київської області Киричук М. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
прокурора Київської області Киричука М. Ю. (подана 03 лютого 2020 року) на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30 вересня 2019 року про повернення позовної заяви та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року поновлено прокурору строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 357/10824/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням положень статті 131-1 Конституції України,
статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушенням вимог статей 4, 10, 56, 185 ЦПК України. Звертає увагу суду, що позов пред`явлено прокурором саме у зв`язку із нездійсненням КОДА, як уповноваженим органом в розумінні частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України, заходів на захист порушених інтересів держави з метою повернення у державну власність спірної земельної ділянки водного фонду, яка у незаконний спосіб вибула із власності держави. Листом Білоцерківської місцевої прокуратури від 29 липня 2019 року за № 33-3043 вих-19 повідомлено КОДА про виявлені порушення вимог земельного та водного законодавства із наданням копій документів на підтвердження виявлених порушень та запропоновано КОДА на підставі статей 1, 28, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" звернутися до суду з позовом на захист порушених інтересів держави або повідомити про причини, що перешкоджають такому захисту із наданням підтверджуючих документів. Листом від 07 серпня 2019 року № 11-25/4820/06/14-2019 КОДА повідомила прокурора про відсутність можливості звернутися до суду із позовом на захист інтересів держави у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором також надавались докази на підтвердження попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивача про пред`явлення цього позову. КОДА наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах прокурором у порядку абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не заперечувала та не оскаржувала.
Доводи інших учасників справи
В поданому у березні 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_2, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року про повернення позовної заяви та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року без змін.
Вважає, що саме лише посилання прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав такого представництва.
Із посиланням на висновки викладені в постановах Верховного Суду
від 25 квітня 2018 року по справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року по справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року по справі № 906/240/18,
від 01 листопада 2018 року по справі № 910/18770/17 та від 05 листопада 2018 року по справі № 910/4345/18, наголошує на тому, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
В поданому у березні 2020 року до Верховного Суду поясненні на касаційну скаргу КОДА просить касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у вересні 2019 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі КОДА про визнання недійсним наказу, визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Підставою для звернення із позовною заявою прокурором вказано бездіяльність КОДА, як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, яким, незважаючи на порушення починаючи з липня 2014 року інтересів держави у зв?язку з незаконною передачею у власність громадянина земельної ділянки водного фонду площею 2 га, яка до такої передачі перебувала у державній власності, та подальшою зміною цільового призначення такої земельної ділянки, заходи щодо їх усунення не вживались, земельну ділянку в державну власність не повернуто.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу чинній на час подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтовано підстав звернення до суду від імені суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. Всі ці докази в своїй сукупності є підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, їх відсутність в силу статті 23 Закону України "Про прокуратуру" виключає таке представництво.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.