ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа №689/1284/16-а
адміністративне провадження №К/9901/11814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 689/1284/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегії суддів у складі: Л. М. Біла, В. М. Гонтарук, Л. С. Граб) від 17 листопада 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати постанову начальника відділу прикордонної служби "Кельменці" про адміністративне правопорушення № 006938 від 25 січня 2013 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що дізнався про існування цієї постанови лише 07 липня 2016 року з тексту постанови начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження Чернівецького прикордонного загону від 13 березня 2014 року про заборону в`їзду в Україну, якою йому заборонено в`їзд в Україну строком на 3 роки. Постанову про заборону в`їзду в Україну він отримав 07 липня 2016 року у відповідь на адвокатський запит. Запит було здійснено у зв`язку з оскарженням в Хмельницькому окружному адміністративному суді рішення Управління Державної міграційної служби про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Вважає оскаржену постанову незаконною, оскільки 25 січня 2013 року о 08 год. 00 хв. не слідував з України в Республіку Молдова через кордон, доказом чого є відсутність в його паспорті печатки - відмітки про перетин кордону.
3. Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу прикордонної служби "Кельменці" про адміністративне правопорушення № 006938 від 25 січня 2013 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1, - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 05 грудня 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання заперечення на касаційну скаргу до 27 грудня 2016 року.
7. 03 січня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 30 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 689/1284/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 648/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження Чернівецького прикордонного загону від 13 березня 2014 року заборонено позивачу в`їзд в Україну строком на 3 роки.
16. В мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що позивач 25 січня 2013 року о 08 год. 00 хв. слідував з України в Республіку Молдова, пред`явив на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Молдова, виданий 02 квітня 2008 року № НОМЕР_1 з імміграційною карткою на його ім`я, в якій встановлено перевищення терміну перебування на території України терміном 1460 діб, тобто своїми діями даний громадянин вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 203 КУпАП. Відносно гр. Республіки Молдова ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до статей 27, 33, 203, ч.2, 284, 285 КУпАП начальником відділу прикордонної служби "Кельменці" винесено постанову № 006938 від 25 січня 2013 року про накладення стягнення у вигляді штрафу 510 гривень.
17. Не погоджуючись з постановою відповідача від 25 січня 2013 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про її оскарження.
18. Разом з тим, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції останнім встановлено, що відповідач протягом розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції намагався виконати свій обов`язок щодо доказування, передбачений частиною другою статті 71 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року), а саме щодо доведення правомірності прийняття свого рішення. В матеріалах справи наявні заяви щодо надсилання запитів до Головного центру обробку спеціальної інформації для вжиття заходів щодо виконання ухвали суду першої інстанції від 27 липня 2016 року, також акт комісійного знищення імміграційних карток за січень місяць 2013 року на відділі прикордонної служби "Кельменці" від 10 травня 2013 року, з-поміж яких, як слідує з пояснень представників відповідача, було знищено і імміграційну картку ОСОБА_1 ; акт № 43/ 2608 від 14 березня 2016 року на знищення матеріалів адміністративних справ, складених військовослужбовцями Чернівецького прикордонного загону в період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року, серед яких містилась і адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
19. Суд апеляційної інстанції також встановив, що у позивача наявні два паспорти (внутрішній паспорт та паспорт громадянина Республіки Молдова), про що не заперечував і сам ОСОБА_1
20. Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до даних бази Державної прикордонної служби України "Ризик" громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 25 січня 2013 року перетнув Державний кордон на виїзд з території України в Республіку Молдова в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Росошани" по загальногромадянському паспорту серії № НОМЕР_1.
21. При цьому, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача додатково надали ряд доказів, а саме лист "Черновецкого пограничного отряда" від 25 жовтня 2016 року, який адресований "Пограничному представителю на участке регионального управления "Nord" государственной границы Республики Молдова полковнику ОСОБА_2 " щодо надання підтвердження (чи спростування) перетину державного кордону 25 січня 2013 року з України в Республіку Молдова, в пункті пропуску "Росошани" громадянином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22. 28 жовтня 2016 року "Пограничным представителем на участке регионального управления "Nord" государственной границы Республики Молдова полковником ОСОБА_2 " був наданий лист-підтвердження щодо запитуваної вище інформації.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що посилання відповідача на відомості бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" суд відхилив, оскільки дані відомості не є матеріалами справи про адміністративне правопорушення, тобто не належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу України про адміністративне правопорушення. Крім того, дана база перебуває під контролем відповідача. Будь-якими іншими доказами відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення. За даних обставин відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування, передбачений частиною другою статті 71 КАС України.
24. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з сукупного аналізу наданих відповідачем доказів слідує, що позивач перетнув державний кордон року по загальногромадянському паспорту громадянина Республіки Молдова, йому було видано імміграційну картку. У відповідності до пункту 4.3, п. 4.4 "Положення про імміграційну картку", імміграційні картки зберігаються у відділах прикордонної служби до трьох місяців з дня їх заповнення та в подальшому термін зберігання яких закінчився, знищуються, що в свою чергу підтверджує відсутність даних документів у відповідача, і як наслідок в матеріалах даної адміністративної справи.
25. Позивач та представник позивача ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції будь-яких належних доказів, які свідчили про наявність порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення не надали, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
27. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
32. Згідно статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.