ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/3277/15-а
адміністративне провадження № К/9901/7403/18, К/9901/7398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 461/3277/15-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради та Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова (головуючий суддя: В. В. Стрельбицький) від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Гінда, В. Я. Качмар, В. В. Ніколін) від 12 липня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа Львівська міська рада, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 014-к від 24 лютого 2014 року про оголошення йому догани за порушення правил трудової дисципліни;
- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 037-к від 24 квітня 2014 року в частині оголошення йому догани за повторне порушення правил трудової дисципліни;
- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 130-к від 12 листопада 2014 року про звільнення його з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку;
- поновити його на посаді спеціаліста 1 категорії відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради;
- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни через відсутність на роботі відбулось незаконно, оскільки його відсутність на роботі 21 лютого 2014 року була зумовлена виконанням доручення заступника міського голови, а 23 квітня 2014 року відлучився з роботи на 20 хвилин до закінчення робочого дня з дозволу безпосереднього керівника. При цьому, позивач зазначає, що з наказами про накладення на нього дисциплінарних стягнень його не ознайомили. Після звільнення з роботи він звертався зі скаргою до Львівського міського голови, а у подальшому до суду в порядку цивільного судочинства та в порядку Кодексу адміністративного судочинства України до Львівського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим вважає, що строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин.
3. Справа судами розглядається вдруге після скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року рішень судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивач строк звернення до суду пропустив з поважних причин, а його звільнення відбулось незаконно. Оскільки суди залишили не скасованим наказ про звільнення, рішення судів були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 лютого 2016 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.
5. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 014-к від 24 лютого 2014 року про оголошення догани спеціалістові 1 категорії ОСОБА_1 за порушення правил трудової дисципліни.
Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 037-к від 24 квітня 2014 року в частині оголошення догани спеціалістові 1 категорії ОСОБА_1 за повторне порушення правил трудової дисципліни.
Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 130-к від 12 листопада 2014 року про звільнення з роботи спеціаліста 1 категорії відділу художньо-архітектурного оформлення міста, посадову особу місцевого самоврядування відповідно до пункту 3 статті 46 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаду спеціаліста 1 категорії відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради.
Стягнуто з Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року у справі № 461/3277/15-а змінено, доповнивши абзац 5 резолютивної частини цієї постанови датою 12 листопада 2014 року з якої ОСОБА_1 слід поновити на роботі.
Абзац 6 резолютивної частини вказаної постанови доповено сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, а саме 36939,24 грн.
Доповнено резолютивну частину згаданої постанови абзацом наступного зміну: "Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2210,04 грн підлягає негайному виконанню.".
У решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року у справі № 461/3277/15-а залишено без змін.
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 29 липня 2016 року Львівська міська рада та Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
8. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.
9. На адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання від Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, у якому останній клопоче про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються та зупинення виконавчого провадження ВП № 51924024, яке відкрито Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року клопотання Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради про зупинення виконання судових рішень та зупинення виконавчого провадження задоволено частково.
Зупинено виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року в частині стягнення з Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 2210,04 грн, до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі.
Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень в частині поновлення позивача на посаді та в частині зупинення виконавчого провадження ВП № 51924024, яке відкрито Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
11. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
12. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
13. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. 23 січня 2018 року касаційні скарги Львівської міської ради та Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 461/3277/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
15. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 689/0/78-20 від 28 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
17. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу прийнято до провадження, об`єднано в одне провадження для спільного розгляду і вирішення касаційні провадження за касаційними скаргами Львівської міської ради та Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
18. Станом на 14 липня 2020 року письмового заперечення/відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України або до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 22 жовтня 2012 року працював на посаді спеціаліста 1 категорії відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, яка віднесена до 6 категорії посад органів місцевого самоврядування.
20. Наказом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 24 лютого 2014 року № 014-к на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни відсутність на робочому місці 21 лютого 2014 року з 12:00 год. до 13:00 год. без попереднього погодження безпосереднього керівника та без запису в журналі відлучень.
21. З пояснень позивача встановлено, що він був відсутнім на робочому місці 21 лютого 2014 року з 12:15 годин по 12:45 годин, оскільки виконував доручення заступника міського голови з гуманітарних питань п. О. Березюка від 12 лютого 2014 року № 4-86, розписаного згідно резолюції заступника начальника управління п. О. Лужецького, представляв на засіданні кафедри дизайну архітектурного середовища інституту архітектури НУ "Львівська політехніка" пропозиції актуальних тем і завдань для опрацювання студентами про розробці курсових та дипломних робіт.
22. Вказані обставини підтверджуються наявною у справі копією цього доручення, а також листом професора Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка", яким висловлена подяка позивачу за обговорення відповідних завдань 21 лютого 2014 року у цьому університеті.
23. Листом цього ж професора від 11 березня 2015 року підтверджена та обставина, що позивач 21 лютого 2014 року брав участь у обговоренні нових курсових завдань для студентів зі спеціальністю "Дизайн архітектурного середовища"
24. Також, із матеріалів справи встановлено судами, що наказом від 24 квітня 2014 року № 037-к до позивача застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани за повторне порушення трудової дисципліни безпідставну відсутність на робочому місці 24 квітня 2014 року з 17:40 год. до 18:00 год. (без запису в журналі відлучень), оскільки участь у засіданні Правління Львівської обласної організації спілки архітекторів України не належить до посадових обов`язків цього працівника, запрошення про участь ця організація не надсилала.
25. У своїх поясненнях відносно цього порушення ОСОБА_1 пояснив, що був відсутній на роботі з дозволу безпосереднього керівника в.о. начальника відділу ОСОБА_2. Ці обставини підтвердженні цим же в.о. начальника відділу, яка особисто на вказаних вище поясненнях вчинила напис підтверджую та підписалась.
26. 12 листопада 2014 року наказом № 130-к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
27. Не погоджуючись з вищевказаними наказами позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відсутність позивача на роботі 21 лютого 2014 року була викликана виконанням доручення заступника міського голови, а 23 квітня 2014 року така відсутність мала місце з дозволу безпосереднього керівника. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган та як наслідок звільнення його з роботи, оскільки відсутня систематичність у порушеннях з боку позивача. При цьому, суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду, оскільки ним вживались заходи щодо захисту своїх права шляхом звернення 30 грудня 2014 року до суду у порядку цивільного судочинства, а 12 березня 2015 року до Львівського окружного адміністративного суду.
29. Львівський апеляційний адміністративний суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування спірних наказів, поновлення позивача на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
30. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання скаржника на те, що строк виконання вказаного доручення закінчився 20 лютого 2014 року, оскільки це може свідчити про несвоєчасність виконання цього доручення, а не про те, що таке не виконувалось 21 лютого 2014 року.
31. Також, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання скаржника про те, що ОСОБА_2 заперечує вищевикладені обставини, так як ця особа у суді першої інстанції була допитана як свідок та пояснила, що 24 квітня 2014 року позивач повідомляв її, що відлучається на засідання спілки та був відсутній на робочому місці менше години часу. Вона не пригадує чи висловлювала вимогу залишитись на робочому місці. Також, підтвердила те, що на письмових поясненнях накладала візу "погоджуюсь".
32. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо поновлення позивачу строк звернення до адміністративного суду зроблені з урахуванням висновків викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року. Так, суд касаційної інстанції скасовуючи попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначив, що звільнення позивача відбулось незаконно, а строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин.
33. Що стосується посилання скаржників на помилкового зазначення в резолютивній частині оскаржуваної постанови суду першої інстанції пункт 3 статті 46 замість пункт 3 статті 40 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначив, що це є очевидною опискою, яка може бути усунута судом у порядку визначеному статтею 169 КАС України. Тому це не може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
34. Водночас, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, поновивши позивача на посаді, не вказав дати з якої слід здійснити це поновлення, що не відповідає висновку Верховного Суду України, який відповідно до статті 244-2 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) підлягає до врахування. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, усуваючи вказані вище порушення, вважав за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, уточнивши дату з якої позивача слід поновити на посаді, а саме з 12 листопада 2014 року.
35. Крім цього, суд першої інстанції, задовольнивши позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не зазначив відповідної суми, яка підлягає стягненню, що не узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13.
36. Розраховуючи грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходив із положень статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) та зазначив, що вимушений прогул з дня звільнення позивача з роботи по день винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, який має бути оплачений середнім заробітком становить 351 робочий день, а отже середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 36939,24 грн (105,24 * 351) за період з 12 листопада 2014 року по 11 квітня 2016 року. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що цей спір про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини позивача, а відтак середній заробіток має бути виплачений за весь час вимушеного прогулу.