ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15545/14
адміністративне провадження № К/9901/8121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року (суддя Клочкова Н.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року (судді Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі № 826/15545/14
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2014 року №0022541701 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 117 545,38 грн, з яких 93 900,31 грн основний платіж, 23 645,07 грн - штрафні (фінансові) санкції), від 30 липня 2014 року №0000141701 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 959,76 грн, з яких 2 360,60 грн основний платіж, 590,16 - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі № 826/15545/14, визнати нечинними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що перевірка позивача була проведена без належних правових підстав, отже її висновки були здійснені із порушенням закону, тобто не можуть братися до уваги як докази. Судами враховано докази, одержані із порушенням встановленого законом порядку, неправомірно оцінено в якості належного доказу ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 грудня 2014 року у справі №754/21131-13-ц, відповідь приватного нотаріуса Каплуна Ю.В. Судами першої інстанції також порушено норми пункту 167.1 статті 167, пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України щодо визначення ставки податку, яка мала застосовуватися.
Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 24 березня 2014 року № 412 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань отримання доходу у 2012 році та сплати податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки було складено акт від 04 квітня 2014 року №959/26-52-17-01/2589312105, в якому були зазначені порушення податкового законодавства, а саме:
- пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 166.1.1, пп. 166.1.2 п. 166.1, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме: занижено обсяги оподатковуваного доходу на загальну суму 567503 грн. та не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету - 93900 грн. 31 коп.
- пп. 49.18.4 п. 49.18, ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про доходи за 2012 рік.
На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення рішення від 20 травня 2014 року № 00225411701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 117 545,38 грн, з якої за основним платежем - 93 900,31 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 23 645,07 грн,.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку.
24 липня 2014 року у відповідь на скаргу ОСОБА_1 прийнято рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким скаргу залишено без задоволення, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2014 року № 0022541701 та збільшено основний платіж на 2 360,60 грн і штрафну санкцію на 590,16 грн.
30 липня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000141701 за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 959,76 грн, з яких 2 360,60 грн основний платіж, 590,16 - штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2014 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2014 року № 0022541701 залишено без змін, а повторну скаргу залишено без задоволення.
29 вересня 2014 року Державна фіскальна служба України залишила без розгляду скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року №00000141701
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується, що у 2012 році позивач отримала дохід у розмірі 567 503 грн, який повинна була зазначити в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та сплатити грошове зобов`язання з ПДФО в розмірі 93 900,31 грн на суму отриманого доходу, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Суди попередніх інстанцій, крім іншого, посилалися на судові рішення у справі № 754/21131-13-ц, якими підтверджено отримання позивачем грошових коштів в сумі 567 503 грн у вигляді передплати за попереднім договором купівлі-продажу квартири. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідків, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Колегія суддів суду касаційної інстанції. вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Як підтверджується матеріалами справи, 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір, який зареєстровано в реєстрі за №10879 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.
Параграфом 1 вищезазначеного договору зафіксовано " ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 567 503,00 (п`ятсот шістдесят сім тисяч п`ятсот три) гривні 00 копійок, що на день підписання даного договору за курсом НБУ становить еквівалент 71000,00 (сімдесят одна тисяча) доларів США, як передоплата за нерухоме майно".