ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/18180/14
адміністративне провадження № К/9901/8934/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 (суддя Бадюков Ю.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 (головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі № 820/18180/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просила суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001631720 від 22.09.2014 про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 238 287 грн та штрафних санкцій на суму 59 571,75 грн; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001641720 від 22.09.2014 про збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 181 150, 46 грн та штрафних санкцій на суму 45 287,62 грн; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001651720 від 22.09.2014 про накладення штрафних санкцій на суму 510,00 грн; визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.09.2014 р. № 0006041703/2851419007 про донарахування єдиного внеску на суму 5304,10 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015, адміністративний позов задоволено частково:
скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001631720 від 22.09.2014 в частині донарахування суми ПДВ в розмірі 5018, 92 за основним платежем та 1254, 73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001641720 від 22.09.2014 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині донарахування суми податку в розмірі 87 337, 09 грн за основним платежем та 21834, 28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
скасовано рішення № 006041703/2851419007 від 22.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 2045, 79 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалися.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що при постановлені рішень суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, застосовуючи наслідки недійсності правочину за договором, який не був визнаний недійсним судовим рішенням. Суди помилково дійшли висновку, що суб`єкту господарювання до складу витрат можна відносити лише ті витрати, які понесені на відновлення об`єкту, що належить суб`єкту господарювання виключно на праві власності. Позивачем документально підтверджено право на віднесення сум до складу податкового кредиту та складу витрат. Суди дійшли помилкових висновків щодо безоплатного отримання товарів. Позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на благоустрій території прилеглої до належної позивачу будівлі за вимогою Харківської міської ради.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2014 по 22.08.2014 на підставі наказу від 05.08.2014 № 1366 та письмового повідомлення від 05.08.2014 № 61, направлень від 11.08.2014 № 1567.№ 1568, № 1569, відповідно до пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 25.06.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 08.09.2014 № 2372/20-36-17-02-12/2851419007.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, в частині невірного відображення доходної та витратної частини обліку у 2012 році, 2013 році ; підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.4, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску у розмірі - 77 496, 08 грн; пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 238 287 грн; пункту 176.2 статті 176, пункту 51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартали 2012 року.
З посиланням на висновки акту перевірки та доповнення до нього, направлені позивачу листом від 22.09.2014 № 1642/20-36-17-02-15 "Про надання доповнення до акту", податковим органом 22.09.2014 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0001641720, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на доходи фізичних осіб в сумі 226 438, 08 грн, в тому числі 181 150, 46 грн - за основним платежем та 45 287,62 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001631720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 297 858, 75 грн, в тому числі 238 287 грн - за основним платежем та 59 571,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001651720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 510 грн - за штрафними санкціями;
№ 006041703/2851419007, яким за порушення пункту 3 статті 11, статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" застосовано штрафні санкції у розмірі 5304,10 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у дод. 5 за 2012 р. 2013 р. річної податкової декларації, встановлено безпідставне завищення витрат за рахунок:
- віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у власних приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп`ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не обліковуються на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373,55 грн;
- за рахунок віднесення до витрат вартості послуг по благоустрою території за адресою: АДРЕСА_1, яка не пов`язана з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 на суму 20833,35 грн.
Щодо епізоду стосовно завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості матеріалів, витрачених на ремонт нерухомого майна, судами попередніх інстанцій встановлено, що власником приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля літ. "Б-3", загальною площею 758, 4 кв.м.) є ОСОБА_2, що підтверджується копіями декларації про готовність об`єкта до експлуатації, витягу про державну реєстрацію прав, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічного паспорту.
Також ОСОБА_2 є власником приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлові приміщення 7-го поверху № 13, 14 в нежитловій будівлі літ. "Г-9", загальною площею 91, 1 кв.м.; нежитлові приміщення 7-го поверху № 7 в нежитловій будівлі літ. "Г-9", загальною площею 141, 5 кв.м.), що підтверджується копіями договорів купівлі - продажу, витягів з державного реєстру правочинів, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту.
Як вбачається з матеріалів справи між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ПП "Харківбудконтакт" (підрядник) був укладений договір № 01.08.12 від 01.08.2012 року. Згідно додатку до зазначеного договору "Перелік об`єктів замовника на яких виконуються роботи передбачені договором" сторони погодили, що роботи, визначені п. 1.1. Договору будуть проводитись на наступних об`єктах Замовника:
-нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2;
-нежитлові приміщення № 7, № 13, № 14 на 7 (сьомому) поверсі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3;
-приміщення 1 (першого) поверху, загальною площею 88, 6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди встановили, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 податковим органом надано запит № 1291/10/20-36-17-02-14 від 05.08.2014р. щодо надання копій документів, які підтверджують показники фінансово-господарської діяльності. До пакету документів наданих ФОП ОСОБА_1 на запит контролюючого органу долучені лише акти списання будівельних матеріалів, без вказання о`бєктів, на яких витрачено дані будматеріали. Згідно наданих первинних документів ФОП ОСОБА_1 були закуплені будівельні матеріали: арматура, цемент, грунтівка, плити потолочні, труби ПВХ, фарба та інше.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині виходячи з наступного. Харківським окружним адміністративним судом та Харківським апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи по суті встановлено, що у наданих до матеріалів справи актах списання матеріалів від 31.12.2012 р., 31.03.2013 р., 30.06.2013 р., 30.09.2013 р., 31.12.2013 р. відсутні будь-які підтвердження про використання матеріалів у ремонтних роботах. Крім того, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документальне підтвердження, в яких саме роботах вказані матеріали були використані. При цьому протягом 2012-2013 рр. за штатом у позивача рахувався 1 найманий робітник, який згідно трудового договору займав посаду адміністратора, тобто у штаті підприємця були відсутні наймані робітники, які мали будівельні спеціальності. Враховуючи вищенаведене, на підставі наданих документів, не можливо визначити які саме ремонтні роботи були проведені та які матеріали були використані при його проведенні. А набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_1 у подальшому договорами оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель, якому й належить вказане нерухоме майно.
За Договором доручення від 23.06.2012 № 1/12, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Повірений) та гр. ОСОБА_2 (Довіритель), Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується вчиняти юридичні дії спрямовані на управління та збереження майна Довірителя підтримання його в належному технічному стані, проведення поточного та капітального ремонтів майна визначеному в ньому Договорі, за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним.
Згідно п. 4.1. Договору за вчинення дій, визначених цим Договором, Довіритель виплачує Повіреному плату (комісійну винагороду), у розмірі 1000,00 грн., щомісяця. Як зазначено у п. 1.1. Договору, дії мають бути вчиненими за рахунок грошових коштів отриманих в ході управління цим майном Повіреним, тобто не за кошти, отримані ним від здійснення власної підприємницької діяльності.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно відносила протягом перевіряємого періоду до витрат вартість матеріалів, витрачених на ремонтні роботи у приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, оскільки набувачем за укладеними ФОП ОСОБА_1 у подальшому договорами оренди нерухомого майна є не позивач, а довіритель якому й належить вказане нерухоме майно.
З приводу епізоду про безпідставність завищення витрат за рахунок віднесення до витратної частини вартості придбаних товарів (чайник, пилосос, комп`ютер, фотокамера та інш.), які не були реалізовані протягом перевіряємого періоду, не були використані в господарській діяльності та не лічаться на залишках станом на 01.01.2014 року на суму 1194373, 55 грн, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками відповідача щодо встановленого порушення, викладеними у акті перевірки.