ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року
м. Київ
справа № 813/5584/15
адміністративне провадження № К/9901/27210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №813/5584/15 за позовом Дочірнього підприємства "Амбієнте Ферніче Україна" до Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Ільчишин Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Амбієнте ферніче Україна" (далі - ДП "Амбієнте ферніче Україна", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015 №0000682206.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 у справі №813/5584/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/5584/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 касаційний розгляд справи №813/5584/15 призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 07.07.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що контролюючим органом встановлено безпідставне списання позивачем з позабалансового рахунку тканини, ввезеної згідно давальницького договору за 2013 рік. Також тканини, які не списувались з позабалансового рахунку позивача, та використовувалися позивачем для виробництва м`яких меблів відповідно давальницького контракту рахуються як безоплатно отримані товари. Податковий орган звертає увагу, що позивачем не надано інформацію щодо руху сировини на позабалансовому рахунку. Відтак, позивачем порушено підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункт 137.10 статті 137 Податкового кодексу України. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. Підприємство наголошує, що розрахунок в додатку до акту перевірки містить елементарні арифметичні помилки, ні в акті перевірки, ні в розрахунку кількості фактично використаної тканини у додатку до акту перевірки не вказано, не зазначено на підставі яких документів податковий орган проводив обчислення, в яких первинних документах та документах бухгалтерського обліку підприємством було допущено помилки, і якими документами підтверджується в діях позивача сам факт порушення. Дані підприємства підтверджуються документально, на відміну від даних акту перевірки та додатків до нього. Позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. А касаційну скаргу - без задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 04.06.2015 по 16.07.2015 посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Амбієнте Ферніче Україна".
За результатами перевірки складено акт від 23.07.2015 №47/13-20-22-00/33465109. Стосовно порушень, допущених позивачем за результатами 2013 року у акті перевірки вказано, що у ході перевірки, встановлено, що підприємством списано за 2013 рік помісячно з позабалансового рахунку 022 давальницьку сировину в кількості 173172 погонних метри на суму 8ʼ707ʼ480грн. Перевіркою правильності списання на виробництво давальницької сировини відповідно до специфікацій до давальницького контракту, де вказані кількісні показники давальницької сировини замовника, яка використовується для виробництва одиниці продукції, у тому числі тканини встановлено, що використано даної тканини на виробництво м`яких меблів згідно даного контракту, за 2013 рік в кількості 147503 погонні метри на суму 7ʼ005ʼ797грн. Отже, підприємством безпідставно списано з позабалансового рахунку 022 імпортованої тканини, ввезеної згідно давальницького договору за 2013 рік в кількості 25669 погонних метрів на суму 1ʼ701ʼ683грн.
Крім цього, перевіркою встановлено, що підприємством для виробництва м`яких меблів згідно давальницького контракту на виробництво використовувалися тканини, (що підтверджується ВМД), які протягом 2013 року не списувалися з позабалансового рахунку підприємства саме у 2013 році в кількості 22041 погонний метр на суму 938630грн. Розрахунок списання давальницької сировини з позабалансового рахунку 022, кількість використаної давальницької сировини згідно з специфікаціями на виробництво та використання тканини на виробництво давальницької продукції не списано з позабалансового рахунку 022 наведено у додатку №1 до даного акту перевірки. Таким чином, ДП "Амбієнте ферніче Україна" безпідставно списані з позабалансового рахунку 022 тканини, ввезені згідно давальницького договору за 2013 рік в кількості 25669 погонних метрів на суму 1ʼ701ʼ683грн. та не використані для виробництва м`яких меблів відповідно давальницького контракту рахуються безоплатно отриманими товарами підприємством. Також, тканини, які протягом 2013 року не списувалися з позабалансового рахунку підприємства в кількості 22041 погонний метр на суму 938630грн. та використовувалися підприємством для виробництва м`яких меблів відповідно давальницького контракту рахуються безоплатно отримані товари підприємством.
Позивач, не погодився з висновками акту перевірки і подав відповідачеві заперечення до акту перевірки від 31.07.2015 №2144/101.
Відповідач, за результатами розгляду цього заперечення своїм листом від 07.08.2015 №3900/13-20-22-00 повідомив, що запереченнями платника спростовується наявність порушення щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 2ʼ578ʼ563грн. Наявність порушень підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункт 137.10 статті 137 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 501659грн. аргументами заперечення не спростовано.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 №0000682206. Вказаним рішенням позивачеві визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 752489грн. (501659грн. - основний борг та 250830грн. - штрафні санкції).
Розглядаючи справу, з урахуванням обставин, суди встановили, що предметом судового спору є питання порушення позивачем правил обчислення показників податкової звітності лише за 2013 рік.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з положеннями підпункту135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи (що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства) включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що як встановлено проведеною перевіркою, протягом періоду з 01.01.2013 по 31.12.2013 підприємство занизило доходи на суму 2ʼ640ʼ313грн. не включивши до їх складу вартість безоплатно отриманих товарів. Зокрема, у 2013 році підприємство списало 173172 погонні метри тканини вартістю 8ʼ707ʼ480грн., а фактично використало на виробництво продукції з давальницької сировини 147503 погонні метри вартістю 7ʼ005ʼ797грн. Різниця між списаними і використаними матеріалами протягом 2013 року складає 25669 погонних метрів вартістю 1ʼ701ʼ683грн.
Крім того, протягом 2013 року без списання з позабалансового рахунку 022 тканини, що підлягала переробці в якості давальницької сировини на підставі зовнішньоекономічного контракту, було використано 22041 погонний метр тканини вартістю 938630грн.
На підставі вказаного ДПІ зроблено висновок, що Підприємством безпідставно занижено податок на прибуток за рахунок невключення безоплатно отриманих товарів за 2013 рік. Відповідач дійшов висновку про наявність порушень підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункт 137.10 статті 137 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 501659грн.
З матеріалів справи встановлено, що виробництво диванів з давальницької сировини здійснюється ДП "Амбієнте Ферніче Україна" на підставі контракту від 01.09.2010 №01/09/2010, укладеного з нерезидентом Actona Company A/S (Данія). Вказаним контрактом передбачено, що ДП "Амбієнте Ферніче Україна" (Виконавець) здійснює виробництво м`яких меблів для Actona Company A/S (Замовника) з сировини, які постачаються Замовником. Відповідно до Контракту вся сировина належить Замовнику.
Невід`ємною частиною цього контракту є додатки, які визначають асортимент продукції, що має бути виготовлена, технологічну схему виробництва, співвідношення вмісту давальницької сировини у вартості готової продукції та специфікації, які визначають кількісний та якісний склад готової продукції кожного найменування. Вказаними специфікаціями визначено нормативи витрат сировини (у тому числі тканини у погонних метрах ) на одиницю продукції конкретного виду. Витрачання матеріалів (у т.ч. тканини) здійснюється згідно узгоджених нормативів.
На підставі аналізу законодавчих норм та положень контракту судами встановлено, що давальницька сировина є власністю замовника та у разі передання її виконавцю для переробки право власності до виконавця не переходить. Ця загальноприйнята правова норма діє як у разі здійснення операцій між українськими підприємствами, так і у разі здійснення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності. Передача давальницької сировини на переробку не змінює податкових зобов`язань виконавця, оскільки не відбувається переходу права власності на цю сировину.