П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 11-31сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
скаржника ОСОБА_1,
представника скаржника - Мягкова М. О.
представниці Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2019 року № 3553/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2019 року про притягнення судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності",
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 19 грудня 2019 року № 3553/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 жовтня 2019 року про притягнення судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 з урахуванням уточнень зазначив, що оспорюване рішення є необґрунтованим, оскільки ВРП не перевірила фактичних обставин дисциплінарної справи, правильності застосування її дисциплінарним органом норм права, додержання порядку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не надала належної оцінки висновкам її Першої Дисциплінарної палати.
3. Так, на переконання скаржника, дисциплінарний орган ВРП мав залишити дисциплінарну скаргу без розгляду та повернути скаржникові на підставі пункту 1 частини першої статті 44 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", оскільки дисциплінарну справу було відкрито з порушенням визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів" порядку, зокрема, скаргу адресовано Вищий раді юстиції (далі - ВРЮ), а не ВРП, у скарзі не було зазначено імені та по батькові судді, стосовно якого подається скарга, натомість указано лише його прізвище та ініціали. Крім цього, існує вірогідність, що її було подано з метою тиску на суддю.
4. Скаржник також стверджує, що автоматизований розподіл дисциплінарної скарги відбувся з порушенням визначеного законом порядку, а її розгляд здійснено з порушенням установлених законом строків. Також, ОСОБА_1 ставить під сумнів повноважність складу ВРП, який ухвалив оспорюване рішення, зокрема, заважує, що у прийнятті рішення Першою Дисциплінарною палатою ВРП взяв участь Говоруха В . І. , який входить до складу її Третьої Дисциплінарної палати, член ВРП Шапран В. В. приймав участь у постановленні ухвали про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1, що може свідчити про його упередженість, а члени ВРП Маловацький О. В. та Фомін І. Ю. підлягали відводу, оскільки як адвокати могли бути зацікавлені у формуванні практики притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення прав адвокатів з метою подальшого використання в адвокатській діяльності.
5. Скаржник також наголошує на тому, що ВРП і її дисциплінарний орган вийшли за межі своїх повноважень, оскільки фактично вдалися до оцінки законності постановлених ним як слідчим суддею ухвал, що віднесено до компетенції судів вищих інстанцій. Крім цього, на думку ОСОБА_1, ВРП не має повноважень висловлювати власну позицію щодо правил застосування тих чи інших положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
6. Поряд із цим суддя ОСОБА_1 вважає, що його ухвала від 26 грудня 2016 року належно вмотивована та постановлена відповідно до вимог КПК. Зауважує, що статтею 307 цього Кодексу не визначено, яке судове рішення повинен ухвалити слідчий суддя в разі неприбуття в судове засідання скаржника, участь якого є обов`язковою. Стосовно відмови Овчаренку О. В. у поновленні строку подання скарги на дії та бездіяльність Прокуратури Луганської області скаржник наголошує, що вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 стверджує, що ВРП не мала правових підстав приймати рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки жодного дисциплінарного проступку він не вчиняв, висновки ВРП із цього приводу є помилковими, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Позиція ВРП
7. У відзиві на скаргу представник ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. Представник ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", для скасування її рішення від 19 грудня 2019 рокунемає.
8. У цілому наведені у відзиві доводи відтворюють ті мотиви, якими обґрунтовано рішення ВРП.
Рух скарги
9. Ухвалою від 22 січня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений суддею-доповідачем у справі, залишив скаргу ОСОБА_1 без руху, надавши скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
10. Після усунення наведених в ухвалі недоліків Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 лютого 2020 року відкрила провадження за цією скаргою та витребувала у ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких вона ухвалила оспорюване рішення.
11. Ухвалою від 25 березня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений суддею-доповідачем у цій справі, призначив її до розгляду в судовому засіданні, про що було повідомлено учасників справи.
Позиція учасників справи щодо скарги
12. У судовому засіданні 02 липня 2020 року ОСОБА_1 та його представник скаргу на рішення ВРП підтримали і просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
13. Представниця ВРП, яка приймала участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції, просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1, а спірне рішення - залишити без змін.
Обставини справи
14. Указом Президента України від 26 травня 2008 року № 432/2008 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Ленінського районного суду міста Луганська, а постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 247-VII обраний на посаду судді цього ж суду безстроково.
15. Указом Президента України від 07 квітня 2015 року № 203/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
16. 01 лютого 2017 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга адвоката Овчаренка О. В., у якій скаржник стверджував, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду поданих ним скарг на бездіяльність та протиправні дії Прокуратури Луганської області щодо відмови у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення фактично позбавив його доступу до правосуддя, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
17. Свої доводи автор дисциплінарної скарги обґрунтував тим, що цей суддя відмовив у задоволенні його скарги з непередбачених КПК підстав, а саме у зв`язку з неявкою в судове засідання, не надавши при цьому жодної юридичної оцінки наведеним у скарзі доводам. Це обумовило потребу повторного звернення з аналогічною скаргою, оскільки відповідно до положень КПК ухвала судді не підлягала апеляційному оскарженню. Однак цю скаргу суддя ОСОБА_1 також по суті не розглянув, повернувши її з формальних підстав - у зв`язку з пропуском строку її подання, при цьому адвокат Овчаренко О. В. зазначив, що порушував питання про поновлення цього строку, проте суддя ОСОБА_1 не дослідив наведених скаржником доводів щодо поважності причин його пропуску.
18. За результатами перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі адвоката Овчаренка О. В. на дії судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1, член Першої Дисциплінарної палати ВРП Гусак М. Б. склав висновок, у якому запропонував відкрити дисциплінарну справу.
19. Ухвалою від 21 березня 2019 року Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарне провадження № 887/1дп/15-19 за цією скаргою.
20. Під час розгляду цієї справи дисциплінарний орган ВРП установив, що 14 грудня 2016 року до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшла скарга Овчаренка О. В. на бездіяльність та протиправні дії посадових осіб Прокуратури Луганської області (справа № 428/12161/16-к).
21. Ухвалою від 23 грудня 2016 року слідчий суддя ОСОБА_1 відмовив у задоволенні цієї скарги у зв`язку з неявкою заявника, належним чином повідомленого про дату, час та місце засідання.
22. 23 грудня 2016 року до провадження цього ж судді надійшла аналогічна скарга Овчаренка О. В. з клопотанням про поновлення строку її подання (справа № 428/13628/16-к).
23. Ухвалою від 26 грудня 2016 року слідчий суддя ОСОБА_1 повернув скаргу заявникові через те, що сплинув строк її подання та скаржник не порушував питання про його поновлення.
24. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 не дотримався вимог статей 306, 307 КПК під час здійснення правосуддя, оскільки постановив ухвалу про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність та протиправні дії прокуратури з не передбачених законом підстав, а в подальшому повернув скаргу у зв`язку з пропуском строку оскарження та залишив поза увагою дату звернення Овчаренка О. В. до суду вперше. Водночас дисциплінарний орган ВРП зауважив, що в матеріалах дисциплінарної справи немає доказів, які б указували на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак умислу.
25. З огляду на ці обставини Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
26. Рішенням від 04 жовтня 2019 року № 2599/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
27. Дисциплінарний орган вважав, що застосування цього виду дисциплінарного стягнення є пропорційним і достатнім, ураховуючи, що суддя ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді понад 10 років, характеризується позитивно, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, а також те, що права скаржника були відновленні судом апеляційної інстанції.
28. ОСОБА_1 оскаржив це рішення до ВРП.
29. Рішенням від 19 грудня 2019 року № 3553/0/15-19 ВРП залишила рішення її дисциплінарного органу без змін, погодившись з висновком про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На переконання ВРП, застосований її Першою Дисциплінарною палатою вид стягнення відповідає принципу пропорційності, закладеному в частині другій статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частині п`ятій статті 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
30. У розгляді скарги на рішення дисциплінарного органу взяли участь 11 членів ВРП. За результатами голосування всі вони віддали голоси "за" залишення оспорюваного рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж перегляду рішення ВРП
31. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
32. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Вищу раду правосуддя", глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
33. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
34. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
35. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС): "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).
36. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
37. Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
38. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
39. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 04 жовтня 2019 року № 2599/1дп/15-19 про притягнення судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
40. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України "Про Вищу раду правосуддя", рішення ВРП від 19 грудня 2019 року, яким це рішення було залишено без змін.
41. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.
42. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
43. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
44. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в його скарзі доводів.
Оцінка рішення ВРП та наведених у скарзі доводів
45. Надаючи оцінку висновкам ВРП і її дисциплінарного органу про порушення суддею ОСОБА_1 вимог законодавства під час розгляду ним скарги Овчаренка О. В. на бездіяльність та протиправні дії посадових осіб Прокуратури Луганської області (справи № 428/12161/16-к, 428/13628/16-к), а також доводам скаржника стосовно хибності цих висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
46. З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2016 року до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката Овчаренка О. В. про визнання протиправними дій працівників Прокуратури Луганської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою голови Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України Колесник Г. М. і зобов`язання внести відповідні відомості до ЄРДР.
47. Ухвалою від 23 грудня 2016 року у справі № 428/12161/16-к слідчий суддя ОСОБА_1 відмовив у задоволенні цієї скарги з тих підстав, що заявник, якого було належним чином (телефонограмою) повідомлено про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Свої висновки суддя мотивував тим, що відповідно до статті 306 КПК розгляд скарги проводиться за обов`язкової участі особи, яка її подала, чи захисника цієї особи. Надання ними пояснень по суті скарги є обов`язковим, а їхня неявка в судове засідання є підставою для відмови в задоволенні скарги без розгляду її по суті, оскільки, на думку законодавця, пояснення цих осіб мають суттєве значення для прийняття рішення судом.
48. 23 грудня 2016 року до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшла в порядку статті 303 КПК аналогічна скарга Овчаренка О. В. з клопотанням про поновлення строку звернення із цією скаргою (справа № 428/13628/16-к).
49. Ухвалою від 26 грудня 2016 року слідчий суддя ОСОБА_1 повернув скаргу заявникові виходячи з того, що сплинув строк, передбачений частиною першою статті 304 КПК та скаржник не порушував питання про його поновлення. Зокрема, було встановлено, що відповідь Прокуратури Луганської області від 03 листопада 2016 року Овчаренко О. В. отримав 15 листопада 2016 року, натомість його скарга надійшла до суду 23 грудня 2016 року. Слідчий суддя також установив, що ухвалою від 23 грудня 2016 року скаржникові відмовлено в задоволенні аналогічної скарги у зв`язку з його неявкою в судове засідання. За цих обставин слідчий суддя вважав, що скарга підлягала поверненню особі, яка її подала.
50. У дисциплінарному провадженні також встановлено, що Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 16 січня 2017 року скасував зазначену ухвалу, а матеріали скарги Овчаренка О. В. направив до Сєвєродонецього міського суду Луганської області для вирішення питання про відкриття провадження за цією скаргою.
51. Висновки апеляційного суду зводяться до того, що першу скаргу адвокат Овчаренко О. В. подав у межах передбаченого КПК строку, однак слідчий суддя відмовив у її задоволенні, не дослідивши жодних доводів заявника, тобто фактично її розгляд не відбувся, при цьому ухвала слідчого судді не підлягала апеляційному оскарженню. За цих обставин слідчий суддя не мав правових підстав повертати подану пізніше Овчаренком О. В. аналогічну скаргу з посиланням на порушення строку її подання.
52. Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що такі дії судді ОСОБА_1, а саме відмова в задоволенні скарги з непередбачених законом підстав та повернення пізніше поданої цим же заявником аналогічної скарги у зв`язку із пропуском строку її подання, незважаючи на дату звернення Овчаренка О. В. до суду вперше, свідчать про вчинення цим суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
53. Свої висновки щодо форми вини дисциплінарний орган мотивував тим, що доказів, які б свідчили про ознаки умислу в діях судді, матеріали дисциплінарної справи не містять.
54. ВРП у своєму рішенні, яке наразі переглядається, повною мірою погодилась із цими висновками.
55. Відповідно до частин другої та третьої статті 306 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги.
56. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
57. Відповідно до частин першої та другої статті 307 КПК за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
58. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
59. Аналіз змісту наведених норм кримінального процесуального закону дозволяє зробити висновок про те, що прийняття судового рішення по суті скарги - про її задоволення або відмову в її задоволенні, може бути наслідком лише розгляду її по суті, тобто за умови надання слідчим-суддею юридичної оцінки аргументам учасників процесу, поданим ними доказам та установленим обставинам.
60. Водночас КПК не містить положень, з яких можна було б зробити висновок про те, що неприбуття в судове засідання скаржника, участь якого є обов`язковою в силу вимог цього ж Кодексу, звільняє суддю від виконання зазначеного обов`язку, тобто надає право ухвалювати невмотивоване рішення по суті скарги - без дослідження обставин справи, наявних у ній доказів та аргументів її учасників.
61. У цій справі встановлено, що постановлена слідчим суддею ОСОБА_1 за відсутності скаржника ухвала від 23 грудня 2016 року (у справі № 428/12161/16-к) про відмову в задоволенні його скарги не супроводжувалася дослідженням аргументів сторін, доказів та обставин справи, тобто стала наслідком формального її розгляду і власне відмова мотивована виключно фактом неприбуття Овчаренка О. В. у судове засідання, тобто це судове рішення ухвалено з непередбачених законом підстав.