У Х В А Л А
22 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 42/254
Провадження № 12-32гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадженнязаяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі в розгляді справи № 42/254 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджестік" (далі - ТОВ "Меджестік", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк", відповідач) про визнання недійсними кредитного договору від 18 травня 2007 року № 6/42353/Н-191206/К, а також іпотечних договорів від 18 травня 2007 року № 15/42353/Н-150206/І та № 14/42353/Н-150206/І.
Господарський суд міста Києва рішенням від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2011 року, позов задовольнив частково; визнав недійсними іпотечні договори від 18 травня 2007 року № 14/42353/Н-150206/І та № 15/42353/Н-150206/І, укладені між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ТОВ "Меджестік"; у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору 18 травня 2007 року № 6/42353/Н-191206/К відмовив.
Вищий господарський суд України постановою від 14 лютого 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року залишив без змін.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року про часткове задоволення позову, прийняте по суті спору у справі №42/254, набрало законної сили.
27 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" (далі - ТОВ "Голденграунд", скаржник) як особа, що не брала участі у розгляді цієї справи, однак, яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року, в якій просило поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати частково рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними іпотечних договорів від 18 травня 2007 року, укладених між ТОВ "Меджестік" та АКБ "ТАС-Комецбанк".
За клопотанням ТОВ "Голденграунд" Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 2 січня 2019 року поновив строк на подання апеляційної скарги, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25 січня 2019 року за заявою АТ "РВС Банк" замінив відповідача у справі з ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - АТ "РВС Банк"; прийняв відмову ТОВ "Меджестік" від позову у цій справі; визнав не чинним рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року; провадження у цій справі закрив.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 10 жовтня 2019 року за касаційною скаргою Компанії Пресан ЛТД, як нового власника іпотечного майна, що передавалось іпотекодавцем - ТОВ "Меджестік", ухвали Північного апеляційного господарського суду 2 січня 2019 року та 25 січня 2019 року скасував, справу у скасованій частині направив на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28 листопада 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року, ТОВ "Голденграунд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Голденграунд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2019 року та призначив скаргу до розгляду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 травня 2020 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
22 червня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду Пророк В. В. заявив самовідвід від розгляду цієї справи, оскільки, здійснюючи адвокатську діяльність, в 2012 році він надавав юридичні послуги (правову допомогу) ПАТ "Сведбанк".
За приписами частини першої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Перевіривши наведені суддею Великої Палати Верховного Суду Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.