ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/22513/17
Провадження № 12-5гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представника позивача - Олійника О. С.,
представників відповідача - Заплішної О. Д., Гуленка Ю. М.,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року(колегія у складі: головуючого судді Кравчука Г. А., суддів Козир Т. П., Коробенка Г. П.) у справі № 910/22513/17
за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк",
про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 851 480,29 грн, та
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. 13 грудня 2017 року Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" (далі - ВНПФ "Причетність", позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач), у якому просив стягнути 851 480,29 грн, з яких 458 695,90 грн - заборгованість з повернення основної суми вкладу за договором, 349 526,28 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення основної суми вкладу; 34 044,03 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення; 5 017,96 грн - заборгованість з повернення нарахованих відсотків на суму вкладу за договором; 3 823,43 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення відсотків; 372,43 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення відсотків.
1.2. Позов обґрунтував тим, що на підставі депозитного договору (мобільний) від 26 березня 2014 року № ДЕП/4247.15 (далі - депозитний договір) ВНПФ "Причетність" інвестував у Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" (далі - ПАТ "Укрбізнесбанк", банк, третя особа) пенсійні активи Фонду в розмірі 458 695,90 грн як строковий вклад до 27 листопада 2014 року. У зазначений строк вклад ПАТ "Укрбізнесбанк" не повернуто.
1.3. Національним банком України прийняті рішення від 25 грудня 2014 року №844 "Про віднесення ПАТ "Укрбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" та від 23 квітня 2015 року № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк". Із цього часу управління останнім здійснюється відповідачем через уповноважених ним осіб.
1.4. Неповернення відповідачем належних позивачу коштів, зокрема, на його вимогу від 23 листопада 2017 року № 01/190 суперечить статті 48 Закону від 09 липня 2003 року № 1057-IV"Про недержавне пенсійне забезпечення" (далі - Закон№ 1057-IV), згідно з якою пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
1.5. У зв`язку із зазначеною бездіяльністю відповідача та третьої особи, неналежним виконанням ними встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов`язку повернути безпідставно набуті пенсійні активи позивачу заподіяно майнову шкоду, що виразилась у знеціненні грошових коштів у період розпорядження ними відповідачем, а також у неотриманому доході, який міг отримати позивач від використання цих коштів. Вказана шкода підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до статті 1166 ЦК України та частини третьої статті 17 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
1.6. Під час розгляду справи місцевим судом позивач тричі подавав заяви про зміну підстав позову. Останньою заявою, поданою до суду 27 лютого 2018 року та прийнятою судом, позивач послався на невиконання відповідачем норм статті 1212 ЦК України щодо неповернення безпідставно утриманого вкладу, чим позивачу було спричинено майнову шкоду, яка виразилась у знеціненні грошових коштів у період розпорядження ними відповідачем, а також у неотриманому доході, який міг отримати позивач від використання цих коштів. Також позивач послався на порушення його права на мирне володіння майном, що гарантується нормами міжнародного та національного права.
1.7. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він не є стороною депозитного договору, укладеного між позивачем та третьою особою. Грошові кошти позивача ні на підставі депозитного договору, ні в будь-які інші порядок і спосіб йому ніколи не передавалися та ним не набувалися, тому застосування до спірних відносин статті 1212 ЦК України є безпідставним.
1.8. На підставі постанов Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 844, від 23 квітня 2015 року № 265 та рішення Фонду від 24 квітня 2015 року № 87 ПАТ "Укрбізнесбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру ліквідації банку. З метою виявлення всіх кредиторів у газеті "Голос України" № 78(6082) від 30 квітня 2015 року надруковано оголошення про початок процедури ліквідації банку. Посилаючись на те, що позивач у встановлений 30-денний строк не пред`явив кредиторських вимог до банку, спірні зобов`язання відповідно до пункту 8 статті 49 Закону № 4452-VI вважаються погашеними.
1.9. Відповідач не завдавав позивачу шкоди, а діяв згідно з нормами Закону № 4452-VI, отже, стягнення з відповідача шкоди та застосування статті 625 ЦК України є необґрунтованим. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні здійснюваних відповідачем функцій органу управління банку з можливістю набуття прав та обов`язків, не передбачених Законом № 4452-VI.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Відповідно до пункту 2.1 розділу 1 статуту ВНПФ "Причетність", затвердженого рішенням зборів засновників фонду, останній створений з метою провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення шляхом накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійсненням пенсійних виплат учасникам Фонду у встановленому законом порядку.
2.2. Предмет діяльності ВНПФ "Причетність" - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законом дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб: акумулювання, збереження і примноження пенсійних коштів з метою забезпечення прав учасників Фонду щодо отримання ними пенсійних виплат відповідно до вимог Закону (пункт 2.2 статуту ВНПФ "Причетність").
2.3. Відповідно до пункту 2.3 статуту ВНПФ "Причетність" діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є виключним видом його діяльності.
2.4. Згідно з пунктом 22.2 статуту ВНПФ "Причетність" пенсійні активи фонду складаються з: активів у грошових коштах; активів у цінних паперах; інших активів згідно із законодавством.
2.5. Активи фонду за положеннями пунктів 22.7, 22.8 статуту ВНПФ "Причетність" можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до Закону. Інвестиційна діяльність з активами фонду здійснюється згідно із законом та інвестиційною декларацією Фонду.
2.6. За змістом інвестиційної декларації ВНПФ "Причетність" до складу його активів належать, зокрема, пенсійні активи в грошових коштах, які розміщені на банківських депозитних рахунках (пункт 6.2. інвестиційної декларації).
2.7. 26 квітня 2014 року між ВНПФ "Причетність", від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська управляюча компанія" (далі - ТОВ "Всеукраїнська управляюча компанія") та ПАТ "Укрбізнесбанк" укладено депозитний договір.
2.8. Відповідно до пункту 1.1 депозитного договору, у редакції додаткової угоди від 06 листопада 2014 року, вкладник передає банку, а банк приймає від вкладника в депозит (вклад) грошові кошти в сумі 416 964,93 грн на строк до 27 листопада 2014 року з виплатою 16,0 % річних за користування депозитом (без ПДВ).
2.9. Банк зобов`язується відкрити вкладнику депозитний рахунок № 26518000424740 для обліку коштів, отриманих банком на депозит, рахунок № НОМЕР_1, на який вкладник перераховує грошові кошти, направлені на депозит згідно з пунктом 1.1 договору, та зарахувати грошові кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_3 в день надходження їх до банку (пункт 2.1 депозитного договору).
2.10. Згідно з пунктом 2.3 депозитного договору банк зобов`язується перераховувати нараховані по вкладу відсотки в перший робочий день місяця. Нараховані відсотки перераховуються на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 в ПАТ Укрсиббанк.
2.11. Відповідно до пункту 2.4 депозитного договору банк зобов`язується повернути вкладнику 26 серпня 2014 року з депозитного рахунку на його поточний рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ "Укрсиббанк" грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на дату повернення депозиту.
2.12. У випадку дострокового повернення суми вкладу в повному обсязі за ініціативою вкладника відповідно до його заяви банк зобов`язаний виплатити відсотки за користування сумою вкладу за ставкою зазначеною в пункті 1.1 депозитного договору.
2.13. Згідно з пунктом 7.4 депозитного договору останній вступає в силу з моменту надходження грошових коштів на депозитний рахунок і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків по цьому договору. Після закінчення строку, зазначеного в пункті 1.1 депозитного договору, строк дії може бути продовженим шляхом укладення додаткової угоди.
2.14. На підставі депозитного договору № ДЕП/4247.15 від 26 травня 2014 року ВНПФ "Причетність" розміщено на строковому депозитному рахунку пенсійні активи фонду в розмірі 458 695,90 грн.
2.15. Національним банком України було прийняте рішення від 25 грудня 2014 року № 844 "Про віднесення ПАТ "Укрбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", відповідно до якого відповідач прийняв рішення № 164 від 25 грудня 2015 року про початок процедури виведення ПАТ "Укрбізнесбанк" з ринку, запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації.
2.16. У подальшому Національним банком України було прийняте рішення від 23 квітня 2015 року № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк", на підставі якого відповідач прийняв рішення № 87 від 24 квітня 2015 року про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку.
2.17. Наведені обставини учасники справи не заперечують.
2.18. 23 листопада 2017 року ТОВ "Всеукраїнська управляюча компанія", яка є компанією з управління активами ВНПФ "Причетність", на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду від 19 квітня 2005 року № 01/КУА звернулось до відповідача та третьої особи з вимогою повернути позивачу пенсійні активи, мотивуючи її посиланням на приписи частини другої статті 48 Закону № 1057-IV, проте відповідач зазначену вимогу не задовольнив.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 27 березня 2018 року в задоволені позову відмовив.
3.2. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у відносинах з повернення вкладу зобов`язаною особою є банк, а не Фонд. Позивач не надав доказів набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу, які передані в банк як строковий вклад, оскільки в силу приписів статті 29 Закону № 4452-VI Фонд набуває прав кредитора банку на визначену суму грошових коштів, вимоги якого підлягають задоволенню виключно за рахунок сформованої відповідно до статті 50 цього Закону ліквідаційної маси. Натомість пенсійні активи відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1057-IVне можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
3.3. У рішенні суду зазначено, що неправильне формування Фондом ліквідаційної маси банку, який виводиться з ринку, в силу вимог частини третьої статті 16 Закону № 4452-VI може бути підставою для вимог про відшкодування шкоди потерпілій особі, які не підлягають задоволенню з підстав, визначених у статті 1212 ЦК України.
3.4. Не погоджуючись з таким рішенням, ВНПФ "Причетність" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про задоволення позову.
3.5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив та стягнув з Фонду на користь ВНПФ "Причетність" суму коштів у розмірі 851 480,29 грн, 12 943,33 грн судового збору, а також 19 158,30 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.
3.6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, про те, що недержавні пенсійні фонди не є власниками пенсійних активів та, відповідно, отриманого прибутку від інвестиційної діяльності, пов`язаної з депозитним розміщенням у банківських установах цих активів. Натомість фізичні особи - учасники ВНПФ "Причетність" є єдиними власниками активів фонду, у тому числі і грошових коштів, розміщених на строковому депозитному рахунку.
3.7. Отже, розпорядження пенсійними активами позивача, що розміщені на депозитному рахунку ПАТ "Укрбізнесбанк", може здійснюватися виключно в порядку, встановленому Законом № 1057-IV, частинами першою, другою статті 48 якого унормовано імперативні заборони включення пенсійних активів фонду до ліквідаційної маси банку та використання пенсійних активів у цілях, не вказаних у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення". З огляду на викладене відповідач не мав правових підстав вчиняти будь-яких дій з пенсійними активами позивача, окрім їх повернення останньому для подальшого використання відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1057-IV.
3.8. Депозитний договір позивач уклав з банком до внесення змін у частину п`яту статті 50 Закону № 4452-VI, тобто закріплені в ній державні гарантії захисту інвестицій недержавного пенсійного фонду повинні розповсюджуватися і на спірні правовідносини. Набуття чинності Законом України від 04 липня 2014 року №1586-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи", яким частина п`ята статті 50 Закону № 4452-VI, викладена в редакції, що звужує державні гарантії захисту інвестицій позивача, відповідно до статті 19 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон № 1560-ХІІ), статей 22, 58 Конституції України, не повинна мати юридичних наслідків для спірних правовідносин.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
4.1. 17 жовтня 2019 року Фонд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року.
4.2. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 17 Закону № 4452-VI, Закон № 1560-ХІІ; не враховано правові висновки, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20917/13-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14, від 23 листопада 2018 року у справах № 826/16003/14, № 826/4595/15, від 24 липня 2019 року у справі № 826/1145/15.
4.3. Позивач у розумінні Закону № 4452-VI був кредитором ПАТ "Укрбізнесбанк", вимоги якого підлягали задоволенню в порядку черговості за рахунок реалізації активів банку за умови звернення з відповідною заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що Фонд допустив бездіяльність щодо невиокремлення коштів, необхідних для повернення активів позивача та неправомірно включив їх до ліквідаційної маси ПАТ "Укрбізнесбанк".
4.4. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04 липня 2014 року № 1586-VII, який набрав чинності з 11 липня 2014 року (далі - Закон № 1586-VII), статтю 50 викладено в новій редакції: "Активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". При цьому суд апеляційної інстанції в порушення частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не звернувся до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вказаного вище Закону 1586-VII стосовно викладення в новій редакції частини, яка стосується активів недержавних пенсійних фондів.
4.5. Фонд не може нести додаткову майнову відповідальність за збереження пенсійних активів у зв`язку з відсутністю відповідного закону, який регулював би порядок передачі пенсійних активів, адже положення Закону № 1057-IV не передбачають механізм повернення пенсійних активів з неплатоспроможного банку за рахунок Фонду.
4.6. Апеляційним судом безпідставно ототожнено ПАТ "Укрбізнесбанк" з банком-зберігачем ВНПФ "Причетність", а тому необґрунтовано прирівняно умови розміщення коштів за депозитним договором до умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Позивачем не доведено наявність правових підстав для відшкодування збитків зі сторони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.7. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Фонду, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.
4.8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 16 січня 2020 року цю справу разом з касаційною скаргою Фонду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
4.9. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 у справі № 826/1145/15, від 23 листопада 2018 року у справах № 826/16003/14 та № 826/4595/15, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14.
4.10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2020 року прийняла та призначила справу № 910/22513/17 до розгляду.
4.11. У надісланому 25 березня 2020 року запереченні на касаційну скаргу та поясненні до відзиву на касаційну скаргу від 26 березня 2020 року позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням принципу верховенства права, відповідає практиці Європейського суду з прав людини та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Наведені відповідачем висновки Верховного Суду не є висновками щодо застосування норм права в аналогічних зі спірними правовідносинах, а тому вони не можуть бути враховані колегією суддів при виборі і застосуванні правових норм до спірних правовідносин.
4.12. У додатковому поясненні від 13 квітня 2020 року позивач вказав, що, оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного неповернення ліквідатором банку пенсійних активів недержавному пенсійному фонду, спір у цій справі за своїм предметом та суб`єктним складом підвідомчий судам господарської юрисдикції.
4.13. Також 27 квітня, 06, 12, 19 травня та 09 червня 2020 року до суду надійшли заперечення позивача на пояснення Фонду і короткі та додаткові пояснення по справі, у яких, серед іншого, зазначено, що неповернення пенсійних активів позивачу в цьому випадку фактично є конфіскацією майна, яка відповідно до статті 41 Конституції України може бути застосована виключно за рішенням суду та у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до Закону № 4452-VI Фонд є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відтак держава в особі Фонду без будь-яких правових підстав фактично здійснила конфіскацію пенсійних активів позивача, порушивши права недержавного пенсійного фонду та його учасників.
4.14. Позивач звертає увагу на те, що правове регулювання спірних правовідносин відповідає принципу правової визначеності, оскільки заборони на включення пенсійних активів у ліквідаційну масу банку та на використання таких активів не для цілей недержавного пенсійного забезпечення встановлені Законом № 1057-IV - спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов`язані із цим видом діяльності. При цьому Закон № 4452-VI - нормативно-правовий акт, що визначає процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та повноваження Фонду в цій сфері, не містить положень, якими б відповідачу були надані повноваження на порушення гарантій державного захисту інвестованих у банківський депозит пенсійних активів, та на включення таких активів у ліквідаційну масу банку. Той факт, що частиною п`ятою статті 50 Закону (у редакції від 11 липня 2014 року) встановлена заборона на включення в ліквідаційну масу банку пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, крім депозитів, жодним чином не скасовує положення статті 48 Закону № 1057-IV, якою така заборона встановлена на всі без виключення пенсійні активи, та не уповноважує Фонд включати такі активи в ліквідаційну масу банку.
5. Позиція учасників справи в судовому засіданні
5.1. У судовому засіданні представник Фонду підтримав касаційну скаргу, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року.
5.2. У судовому засіданні представник позивачапідтримав доводи, викладені в запереченнях на позов та поясненнях, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ