Постанова
Іменем України
5 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/21898/16-ц
Провадження № 14-5цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві) (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою відповідача на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі Немировської О. В., Чобіток А. О. та Соколової В. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просив :
1.1. Зобов`язати відповідача зробити перерахунок стягнутих 25 листопада 2003 року Голосіївським районним судом міста Києва (справа № 2-3306/17 2003) з Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Трест Київміськбуд-6" на користь позивача щомісячних виплат на підгузки в сумі 2 539,80 грн і на ліки у сумі 662,64 грн, починаючи з 9 квітня 2015 року, що є датою звернення із заявою до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві;
1.2. Зобов`язати відповідача на майбутнє зі зростанням цін у торговельній мережі проводити перерахунки виплат на ліки та підгузки за заявою позивача.
2. Мотивував позовну заяву так :
2.1. 1 березня 1984 року позивач отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом І групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, повною втратою працездатності та втратою контролю над функціями тазових органів.
2.2. 25 листопада 2003 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 2-3306/17 2003, згідно з яким, зокрема, зобов`язав ВАТ "Трест Київміськбуд-6", починаючи з 16 листопада 2003 року, сплачувати на користь позивача щомісячно витрати на підгузки в розмірі 322,83 грн і на ліки у розмірі 43,45 грн, а на майбутнє зі змінами цін - проводити відповідні перерахунки виплат на придбання підгузківі ліків.
2.3. 25 грудня 2003 року на виконання вказаного рішення суд видав виконавчий лист.
2.4. 14 лютого 2006 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою замінив боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення цього суду від 25 листопада 2003 року з ВАТ "Трест Київміськбуд-6" на відповідача.
2.5. 9 квітня 2015 року позивач звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою, в якій просив перерахувати (змінити) суми, стягнуті з боржника згідно з виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом міста Києва на підставі рішення від 25 листопада 2003 року, а саме: стягувати щомісячно з боржника кошти у сумі 3 202,44 грн з урахуванням збільшення цін на товари, визначені у судовому рішенні.
2.6. Оскільки відповідач не перерахував присуджені суми, можливо захистити порушене право позивача у судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 18 листопада 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
4. Мотивував рішення так : приписи чинного законодавства не передбачають обов`язку відповідача перераховувати страхові суми, виплата яких була припинена. А оскільки позивач відмовився від отримання страхових виплат та не звертався до відповідача із заявою про поновлення їх виплати відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV), немає підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 13 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року й ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги частково: зобов`язав "Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві" провести перерахунок позивачу щомісячних виплат на ліки та підгузки з 1 березня 2016 року.
6. Мотивував рішення так :
6.1. З дати передання особової справи позивача відповідачу до останнього перейшов обов`язок зі сплати позивачу страхових сум.
6.2. Закриття позивачем банківського рахунка та його відмова отримувати від відповідача страхові виплати не могли бути підставою для припинення або відмови у виплаті присуджених судом щомісячних страхових платежів і не звільняють відповідача від обов`язку проводити перерахунок таких платежів.
6.3. Права позивача можна захистити, зобов`язавши відповідача провести позивачу перерахунок щомісячних платежів на ліки та підгузки у порядку, встановленому статтею 42 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
8. 19 травня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
9. 4 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що у справі є виключна правова проблема, і її передання необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Наявність такої проблеми Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтував так :
10.1. Виключною правовою проблемою є розмежування адміністративної та цивільної юрисдикцій у подібних спорах за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (правонаступник - Фонд соціального страхування України), враховуючи характер спірних правовідносин і підстави позову.
10.2. Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розглядали подібні, що і у цій справі, спори, за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц і від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, а також постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 428/9240/16 і від 23 травня 2018 року у справі № 686/5026/16).
10.3. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори стосовно відмови у призначенні одноразової допомоги та стягнення коштів як державної гарантії треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а та від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17).
10.4. У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3010/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та товариства з обмеженою відповідальністю про скасування актів проведення розслідування нещасного випадку щодо особи, яка перебувала у трудових відносинах із цим товариством, треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
10.5. Однакове правозастосування забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність усіх перед ним і юридичну визначеність у державі, яка керується верховенством права, а також впливає на громадське розуміння справедливості та правосуддя і на рівень довіри до суду. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, гарантованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
10.6. Постановлення саме Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 761/21898/16-ц є необхідним для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.
11. 2 квітня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою залучила Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Відповідач мотивував касаційну скаргу так :
12.1. Позивач з власної ініціативи відмовився від виплати присуджених йому страхових виплат і неодноразово звертався з позовами до відповідача, проте суди залишали його позовні вимоги без задоволення. Так, позивач уже звертався з аналогічним позовом до відповідача у справі № 755/9304/15-ц, в якій суд першої інстанції ухвалив рішення, залишене без змін касаційним судом, про відмову у задоволенні позовних вимог.
12.2. Апеляційний суд необґрунтовано не взяв до уваги постанову відповідача від 20 грудня 2004 року № 09/052. На її підставі виплата позивачеві страхових сум була припинена. Тому на позивача не поширюються приписи Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). І з огляду на це позов не можна було задовольняти.
13. 31 травня 2017 року відповідач подав доповнення до касаційної скарги, які мотивував так :
13.1. Апеляційний суд безпідставно ототожнив поняття перерахунку, передбачене статтею 1208 Цивільного кодексу України, та поняття перерахунку страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, передбачене Порядком № 1078. Вказана стаття Цивільного кодексу України передбачає визначення у рішенні суду нової суми відшкодування, а не вчинення боржником певних дій.
13.2. Перерахунок, про який йде мова у Порядку № 1078, можливий за обмеженого переліку підстав, які до позивача не застосовуються. А крім того, для такого перерахунку відповідач має прийняти постанову про призначення перерахованої страхової виплати. У ситуації позивача це буде суперечити прийнятій відповідачем 10 грудня 2004 року постанові № 09/052-3м, яка є чинною.
14. 26 жовтня 2017 року до касаційного суду надійшли ще одні доповнення відповідача до касаційної скарги, до яких на підтвердження доводів касаційної скарги відповідач долучив копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року у справі № 755/23428/13-ц, згідно з якою скасовані ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року й Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року про стягнення з ВАТ "Трест Київміськбуд-6" на користь позивача вартості кімнатного крісла-коляски мод. М-201 у сумі 1 200 грн, дорожнього крісла-коляски мод. 215 у сумі 7 200 грн, компенсації вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки, що складає 4 260 грн, вартості автомобіля "Таврія" з ручним керуванням у сумі 14 990 грн, щомісячних виплат компенсації вартості постільної білизни у сумі 42,10 грн, звичайного догляду у сумі 26,60 грн, стороннього догляду у сумі 118 грн, побутової допомоги у сумі 8,90 грн, доповнення до додаткового харчування у сумі 22,80 грн, витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у сумі 89,29 грн. У зазначених доповненнях відповідач вказав на відсутність у спірних правовідносинах правонаступництва після ВАТ "Трест Київміськбуд-6", що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок виплат, стягнутих на користь позивача у судовому порядку.
(2) Позиція позивача
15. 14 червня 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року - без змін.
16. 25 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли пояснення позивача на касаційну скаргу, в яких він стверджує про протиправність дій відповідача з невиконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2003 року у справі № 2-3306/17 2003.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(1.1) Щодо вирішення виключної правової проблеми
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного суду вказав, що існує потреба у вирішенні виключної правової проблеми, пов`язаної із розмежуванням цивільної та адміністративної юрисдикції у спорах за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, враховуючи характер спірних правовідносин і підстави позову.
18. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
19. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.
21. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час подання позову до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
22. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
23. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції).
24. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у тій же редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
26. Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
27. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).
28. Тому помилковим є застосування статті 17 КАС України у редакції, чинній на час подання позову до суду, та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
29. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
(1.1.1) Щодо юрисдикції суду за вимогою про стягнення з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодування моральної шкоди
30. В ухвалі від 4 грудня 2019 року у справі № 761/21898/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, в якій вона виснувала про те, що розгляд спору фізичної особи та вказаного Фонду слід розглядати за правилами цивільного судочинства:
30.1. У справі № 210/5258/16-ц фізична особа звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Вирішуючи у тій справі питання про юрисдикцію суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року вказала, що, оскільки позивач не оспорював правомірність дій відповідача та не просив визнати їх протиправними, а вимога про відшкодування моральної шкоди не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, таку вимогу треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Близький за змістом висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц.
30.2. Висновок про необхідність розгляду вказаних справ № 210/5258/16-ц і № 210/2104/16-ц за правилами цивільного судочинства обґрунтувала тим, що, заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач не оспорював законність рішень чи дій/бездіяльності органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тобто не просив вирішити публічно-правовий спір з відповідачем. Тому з огляду на вимогу частини другої статті 21 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у Великої Палати Верховного Суду не було підстав розглядати такі спори за правилами адміністративного судочинства.
31. Таким чином, справи № 360/1438/16-а і № 405/5366/17, згадані в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 761/21898/16-ц, є відмінними від справ № 210/5258/16-ц і № 210/2104/16-ц, насамперед, за предметом: у перших двох таким предметом було визнання протиправними дій відповідного суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та зобов`язання вчинити дії; натомість у двох інших - тільки відшкодування моральної шкоди. Саме з огляду на суттєві відмінності у предметі позову Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо юрисдикції суду у вказаних справах по-різному: вважала, що справи № 360/1438/16-а і № 405/5366/17 слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, тоді як № 210/5258/16-ц і № 210/2104/16-ц - за правилами цивільного судочинства.
(1.1.2) Щодо юрисдикції суду за вимогами з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням
32. В ухвалі від 4 грудня 2019 року у справі № 761/21898/16-ц Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду згадав такі справи:
32.1. У справі № 1640/3010/18, в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 26 червня 2019 року, спір виник не щодо дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби.
32.1.1. Фізична особа звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області та скасувати акт форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку й акт № 6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру як такі, що не відповідають Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.
32.1.2. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року виснувала про належність до юрисдикції адміністративного суду того спору, оскільки останній пов`язаний із питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби.
32.1.3. У тій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що згідно з її висновком, сформульованим у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/4176/18,спір за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю про скасування актів проведення розслідування нещасного випадку щодо особи, яка перебувала у трудових відносинах із цим товариством, треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки цей і аналогічні спори стосуються здоров`я фізичної особи, права на відшкодування шкоди внаслідок настання нещасного випадку, або виникають із трудових правовідносин.На думку Великої Палати Верховного Суду, комісія з проведення розслідування нещасного випадку не здійснювала на основі законодавства владні управлінські функції, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 29 вересня 2017 року склала відповідні акти за формами Н-5 і Н-1, які не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді незалежно від суб`єкта звернення до суду. Враховуючи характер спірних правовідносин, які не були пов`язані із оскарженням фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України чи його робочого органу щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ініційований Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві спір у справі № 826/4176/18 треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
32.2. У справі № 428/9240/16-ц, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову 30 травня 2018 року, не вирішуючи питання юрисдикції суду, спір виник між фізичною особою й Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області стосовно скасування постанови відповідача про призначення позивачу страхових виплат у розмірі 0,00 грн і зобов`язання відповідача призначити позивачу відповідні страхові виплати.
32.3. У справі № 243/3505/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 20 вересня 2018 року, не вирішуючи питання юрисдикції суду, фізична особа мала спір з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та заборгованості зі щомісячних страхових виплат.
32.4. У справі № 360/1438/16-а, в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 25 квітня 2018 року, фізична особа просила суд визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Ірпінь Київської області та зобов`язати відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю батька позивача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року звернула увагу на те, що позовні вимоги стосувалися відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві. Враховуючи функції Фонду, зміст приписів законодавства та правовідносин сторін, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за предметним і суб`єктним критеріями той спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.
32.5. У справі № 405/5366/17, в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову 28 листопада 2018 року, спір фізичної особи з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області виник щодо перерахунку розміру страхових виплат. Позивач просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку розміру страхових виплат - грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування; зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру зазначених страхових виплат у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, з дати першого висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність пересування автомобілем з корегуванням у зв`язку зі зростанням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року вказала на те, що спори, пов`язані з перерахунком розміру компенсаційних виплат - грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, - треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.
33. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній з 1 січня 2015 року, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
34. Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду (частина перша статті 8 Закону № 1105-XIV).
35. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду (частина третя статті 8 Закону № 1105-XIV).
36. Основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункти 1 і 2 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV).
37. Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом (пункт 1 частини другої статті 10 Закону № 1105-XIV).