Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України ( далі - КК України) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 5 100 гривень в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.
Згідно з цим вироком, 08 серпня 2015 року біля 21:50 год. водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "Нісан Ноут", виконуючи маневр виїзду з другорядної дороги на АДРЕСА_1 в районі перехрестя вулиць Немирівське шосе та вул. Ватутіна, перед початком руху не переконався, що даний маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на середину вищевказаного перехрестя. При цьому ОСОБА_1 не надав перевагу транспортним засобам, які наближалися до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого, з необережності, допустив зіткнення з мотоциклом "ЯВА 350", під керуванням ОСОБА_2, який рухався по лівій смузі руху вул. Немирівське шосе в напрямку м. Вінниці.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора зі змінами задоволено. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України змінено. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також заперечення інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, закрити кримінальне провадження щодо нього у відповідності до вимог ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. У поданій касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку ряду доказів, у тому числі диску з відеозаписом, який за твердженням засудженого не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, висновкам експертиз, проведених у кримінальному провадженні, що перешкодило судам обох інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Послався також на неповний розгляд кримінального провадження судом першої інстанції та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, зазначив, що в ухвалі апеляційного суду не вмотивовані висновки щодо необґрунтованості його апеляційної скарги, а також не закрито кримінальне провадження у відповідності до ст. 284 КПК України на підставі ст. 49 КК України. При цьому послався на те, що судами обох інстанцій не була застосована до нього ст. 49 КК України, яка підлягала застосуванню саме щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, а не від призначеного покарання. Одночасно зазначив у касаційній скарзі, що він надає свою згоду на закриття кримінального провадження стосовно нього на підставі ст. 49 КК України та його звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Костюк О. С. проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків. Конец формы
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого та свідків, протоколу огляду місця події, фактичних даних, що містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участі потерпілого та обвинуваченого, висновків експертиз, а також на підставі аналізу інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, окремо дав оцінку та відхилив доводи сторони захисту щодо відсутності джерела походження відеозапису з камер відеоспостереження, з урахуванням наданих прокурором на підтвердження законності походження відеозапису відомостей, а також постанови про його визнання речовим доказом. Вказаний відеозапис, а також висновок автотехнічної експертизи під час проведення якої, серед іншого був використаний відеозапис, визнані судом першої інстанції допустимими доказами.
Доводи обвинуваченого щодо недопустимості висновку зазначеної експертизи, а також відеозапису з камер відеоспостереження, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними, із наведенням в ухваленому рішенні мотивів його прийняття. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Порушень кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції під час допиту свідків, дослідження доказів та вирішення клопотань, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, не встановлено.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.