Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/30192/16-к
провадження № 51-1970км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів: Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Заріцької О.А., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції,на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610010000023 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше судимого за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, більш суворим за цим вироком остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 липня 2018 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 засуджено за те, що він 03 червня 2016 року, приблизно о 17:00, перебуваючи по вул. Щусєва в м. Києві, у невстановленої слідством особи незаконно повторно придбав для власного вживання без мети збуту психотропну речовину - амфетамін, маса якого у речовині масою 0,265 г становить 0,162 г, та незаконно повторно зберігав її при собі без мети збуту до 18:50, після чого був затриманий працівниками поліції, яким добровільно видав зазначену психотропну речовину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржених судових рішень стосовно ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що місцевий суд за відсутності достатніх підстав застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та належним чином не мотивував свого рішення у цій частині, а ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, та постановлена усупереч вимогам ч. 2 ст. 439 цього Кодексу щодо обов`язковості вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. у засіданні суду касаційної інстанції просила задовольнити касаційну скаргу прокурора частково, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, а також вид і міра обраного йому судом за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки прокурором у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про безпідставне застосування судом ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.