Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 199/2585/18
провадження № 61-20880св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року під головуванням судді
Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П.,
Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Л. Л., Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що 30 листопада 2016 року державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського МНО Дніпропетровської області Вдовіна Л. Л. на підставі договору іпотеки від 21 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є., який був укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", здійснив відчуження домоволодіння загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що було передане ПАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку на забезпечення виконання умов кредитного договору № DNDZGА00000965 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Позивач вважав, що така реєстрація є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л. Л., реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинила жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації, оскільки договір іпотеки був посвідчений іншим нотаріусом. Крім того, позивач зазначав, що вказане домоволодіння є єдиним його житлом.
Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року по справі 2-3692/11, накладено заборону на відчуження у будь-якій формі спірного домоволодіння, право власності на яке зареєстроване за позивачем; заборонено нотаріальним конторам, приватним нотаріусам проводити дії, пов`язані з відчуженням вказаного майна. Вказував, що на час вчинення нотаріальної дії, ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 28 вересня 2011 року не скасована та є чинною.
Посилаючись на вищевказані обставини та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17 січня 2019 року, позивач остаточно просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 листопада 2016 року, індексний номер 32645842, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л. Л. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - домоволодіння, загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "ПриватБанк" та поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101147112101, домоволодіння загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що передували скасованим записам.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 листопада 2016 року, індексний номер 32645842, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л. Л. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Поновлено відомості у держаних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101147112101, домоволодіння загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що передували скасованим записам.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відбулося примусове стягнення майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що банк направляв позивачу рекомендованим листом повідомлення-вимогу про порушення зобов`язань за кредитним договором та наслідки в разі невиконання такої вимоги. Однак вказану вимогу не було взято до уваги, а основне зобов`язання залишилося невиконаним.
Вказує, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від
03 червня 2014 року стосується виключно стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, цей Закон не регулює порядку вчинення реєстраційних дій державним реєстратором та не може бути правовою підставою для відмови у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також відмови у державній реєстрації. Таким чином, дії банку були правомірними, а положення вказаного Закону не підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Також банк посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17), від 21 листопада 2018 року у справі № 640/17931/16-ц (провадження № 61-33342св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 727/100801/815-ц (провадження № 61-2394св18) та від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц (провадження № 61-30624св18).
Доводи інших учасників справи
Учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 199/2585/18.
24 грудня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNDZGA00000965, на забезпечення виконання вказаного договору 21 листопада 2007 року було укладено також договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м.
Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року на вказане домоволодіння була накладена заборона на його відчуження у будь-якій формі.
25 листопада 2016 року державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіна Л. Л. на підставі договору іпотеки від 21 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є., який був укладений між
ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", здійснила відчуження на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" домоволодіння загальною площею 137,30 кв. м, житловою площею 73,40 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що було передане банку в іпотеку, на забезпечення виконання умов кредитного договору
№ DNDZGA00000965 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк".
14 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав претензію, у якій повідомлялося, що ПАТ КБ "Приватбанк" отримав у власність вказане домоволодіння та вимагав від ОСОБА_1 протягом 30 днів з моменту отримання претензії виселитися з усіма членами сім`ї та знятися з реєстрації.