Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 161/4565/17
провадження № 61-3052св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - Веселівська сільська рада Луцького району Волинської області, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у складі судді Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Веселівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, він успадкував жилий будинок АДРЕСА_1, проте позбавлений можливості оформити спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.
Уточнивши позовні вимоги й зазначивши, що він також прийняв спадщину й після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за життя прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року у складі судді-головуючого Ковтуненка В. В. позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач заявив вимоги про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3, проте не заявляв вимог щодо визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4, яка за життя успадкувала Ѕ частину спірного будинку після смерті чоловіка.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків щодо форми і змісту апеляційної скарги та сплати судового збору у розмірі 857,03 грн.
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, 29 вересня 2017 року подано виправлену апеляційну скаргу з копіями та квитанцію про часткову сплату судового збору в розмірі
482,52 грн. Сплата судового збору у визначеному розмірі мотивована тим, що рішення суду оскаржується не в повному обсязі, а лише в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 14 вересня 2017 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі, а саме не сплачено судовий збір в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, залишено без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
06 грудня 2019 року на адресу Волинського апеляційного суду надійшла повторна апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня
2017 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана
з пропуском строку на апеляційне оскарження, а наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення визнані не поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 17 лютого 2020 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не виконано приписи Верховного Суду, викладені у постанові від 10 грудня 2018 року, про те, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Крім того, заявник вказує, що ним було усунуто недоліки попередньої апеляційної скарги, зокрема доплачено судовий збір у розмірі, встановленому ухвалою Апеляційного суду Волинської області від
14 вересня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Веселівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків щодо форми і змісту апеляційної скарги та сплати судового збору у розмірі 857,03 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, залишено без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
06 грудня 2019 року на адресу Волинського апеляційного суду надійшла повторна апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня
2017 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.