Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 426/6877/15-ц
провадження № 61-20803св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Яреська А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визначення права власності на 1/2 частину житлового будинку, стягнення компенсації та вселення.
Позовна заява мотивована тим, що з 11 лютого 1977 року до 09 липня
2015 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу сторони проживали у будинку
АДРЕСА_1 , який належав діду та бабі відповідача, після смерті яких відповідач одержав цей будинок
у спадщину.
За період шлюбу спільною працею та за спільні кошти сторони у будинку зробили новий фундамент, повністю замінили покрівлю, старі вікна на нові пластикові, будинок оздобили штукатуркою, здійснили перепланування та реконструкцію кімнат, замінили електропроводку, встановили вимикачі та розетки. У результаті реконструкції будинку побудовано кочегарку, ванну кімнату, проведено каналізацію, у дворі зроблено погрібну яму, в кочегарці встановлено газовий котел та котел для твердого палива. Також споруджено свердловину, проведено газопостачання, старий паркан замінено на новий, повністю перебудовано літню кухню та побудовано лазню. Таким чином, спірний будинок перебудовано, внаслідок чого істотно збільшилася його вартість, тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між суддями.
Крім цього, в період шлюбу сторони придбали: автомобіль ВАЗ-21063; мопед DELTA EX50QT- B ; причіп ПГА 1; мотоблок Нива; газову піч; кухню; пральну машину; меблі для кухні; набір Орфей; мотокосу; бензопилу Дружба, загальна вартість яких складає 59 650,33 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін; визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного будинку та вселити її у будинок, а також стягнути
з ОСОБА_2 на її користь компенсацію у розмірі 29 825,16 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня
2017 року (в складі судді Попової О. М.), з урахуванням ухвали цього суду
від 02 червня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено.
Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію
у розмірі 29 825,16 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 1 140,34 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час судового розгляду справи доведено, що спірний житловий будинок
АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 квітня
2009 року, під час шлюбу сторін істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, тому є підстави для визнання цього майна об`єктом права спільної сумісної власності сторін, яке підлягає поділу між ними як колишнім подружжям по 1/2 частині кожному.
Спірне рухоме майно придбано сторонами в період їх шлюбу, залишилося
в користуванні відповідача і вартість цього майна він не заперечував, тому наявні правові підстави для поділу зазначеного майна шляхом стягнення
з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі вартості 1/2 його частини, а саме 29 825,16 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про вселення суд першої інстанції виходив
з обґрунтованості вимог про визнання за позивачем права власності
на 1/2 частину спірного житлового будинку.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2017 року
(в складі судді Лозко Ю. П., Авалян Н. М., Назарової М. В.) рішення Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 073,33 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право власності на спірний будинок відповідач набув у порядку спадкування, тому це майно є його особистою приватною власністю.
Як за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так і після їх смерті, сторони спільно здійснювали поліпшення будинку. Під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом відповідач надав фотознімки спірного будинку, датовані 17 та 26 серпня 2017 року, на яких зафіксовано стан домоволодіння і обсяг проведених сторонами ремонтних робіт під час перебування у шлюбі, відповідність яких дійсності позивач не заперечувала. Загальна площа спірного будинку з надвірними будівлями з часу набуття відповідачем права власності на нього і до виникнення спору між сторонами не змінилася, що підтверджується матеріалами справи і сторонами не заперечувалося.
Позивач не довела факт істотного збільшення вартості будинку, тому підстави для визнання права спільної сумісної власності подружжя на це майно відсутні. При цьому позивач не позбавлена права звернутися до суду в загальному порядку з вимогами про грошову компенсацію, відшкодування вартості витрат на будівельні матеріали та проведені ремонтні роботи в будинку.
Стягуючи з відповідача на користь позивача компенсацію вартості спірного рухомого майна в розмірі 29 825,16 грн, суд першої інстанції не взяв до уваги положень статей 69-72 СК України, статті 372 ЦК України та не врахував, що такий спосіб поділу майна подружжя, як стягнення з одного з них грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного рухомого майна, не передбачено чинним законодавством.
З огляду на те, що позивач не довела виникнення у неї права спільної сумісної власності на спірний будинок, відсутні також підстави для задоволення позовних вимог про її вселення.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року (в складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.) рішення Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував своїх висновків щодо відхилення як доказу висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи
від 14 листопада 2016 року. Зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що істотне збільшення вартості спірного будинку з надвірними будівлями і спорудами у порівнянні з його вартістю станом на жовтень 2007 року за рахунок проведення в ньому ремонтно-будівельних робіт, реконструкції, газопостачання, внутрішнього облаштування мало місце, апеляційний суд зробив суперечливий висновок про те, що позивачем не доведено факту істотного збільшення вартості спірного будинку.
Встановивши, що вартість спірного будинку істотно збільшилася внаслідок здійснених за час шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт, апеляційний суд не зробив жодних висновків щодо застосування статті 62 СК України до спірних правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на рухоме майно, апеляційний суд не з`ясував, чи оскаржував ОСОБА_2 рішення місцевого суду в цій частині, якими доводами обґрунтовував свої заперечення щодо стягнення з нього на користь на користь ОСОБА_1 компенсації в розмірі 29 825,16 грн.
Постановою Луганського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 073,33 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для задоволення її позовних вимог про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визначення права власності на 1/2 частину житлового будинку, оскільки проведення ремонту спірного будинку не може бути підставою для визначення факту істотного збільшення його вартості, тому підстави для застосування положень
статті 62 СК України відсутні. При цьому судом апеляційної інстанції досліджено висновок експертизи та встановлено, що експертом не надано висновків, які підтверджуються заявлені у цій частині вимоги, а також обґрунтовано спростовано висновки останнього щодо істотності збільшення вартості майна внаслідок здійснених сторонами поліпшень.
Також, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена права на грошову компенсацію, відшкодування вартості витрат на будівельні матеріали та проведених ремонтних робіт спірного будинку при зверненні до суду з відповідними вимогами у загальному порядку.
ОСОБА_1 не доведена наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за спільно набуте сторонами у шлюбі нерухоме майно, оскільки не доведено наявність у відповідача зазначеного у позові спірного майна на час припинення спільного ведення господарства сторонами.
Оскільки ОСОБА_1 не доведена наявність підстав для визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також наявність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій справі в цілому.
Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_2 в апеляційний скарзі не зазначено про необхідність скасування оскаржуваного рішення місцевого суду апеляційної інстанцією, але, за доводами апеляційної скарги останній вважає незаконним рішення суду першої інстанції у цілому і просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Відсутність в апеляційній скарзі зазначення скаржником про необхідність скасування оскаржуваного ним судового рішення, з яким ОСОБА_2 повністю не згоден, не може бути підставою для відмови у розгляді апеляційної скарги останнього. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Сватівського районного суду Луганської області від 19 квітня
2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч вимог статті 417 ЦПК України суд апеляційної інстанції вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язкові для суду апеляційної інстанції, не виконав. Також судом апеляційної інстанції не було застосовано статті 62 СК України.
Суд апеляційної інстанції помилково відхилив висновок експерта та не прийняв його до уваги. Мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції щодо відхилення висновку експерта не відповідає матеріалам справи та самому висновку.
Суд апеляційної інстанції не вжив заходів щодо повного та всебічного розгляду справи, не встановив фактичні обставини, що має істотне значення для її вирішення, чим позбавив ОСОБА_1 права на справедливий розгляд справи судом.
Разом з тим експертним висновком встановлено істотне збільшення вартості житлового будинку, тому місцевий суд правильно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Також помилковим є висновок апеляційного суду щодо недоведеністю позивачем наявності спірного майна на час припинення спільного ведення господарства.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач має право на отримання матеріальної компенсації відповідно до положень статті 364 ЦК України, згода на отримання якої від іншого співвласника не є обов`язковою. Крім того, ОСОБА_1 має право на вселення до спірного будинку.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
09 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 лютого
1977 року до 09 липня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 09 липня
2015 року у справі № 426/2337/15-ц про розірвання шлюбу між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що спільне проживання останніх припинено у вересні 2014 року.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 та на праві власності належав ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після смерті останнього його спадкоємцю - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 квітня
2009 року ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 успадкував житловий будинок
АДРЕСА_1 загальною площею 97,5 кв. м, житловою площею 72,4 кв. м та надвірні будівлі: літню кухню літ. "Б-2", сарай дерев`яний літ. "В-3", сарай літ. "Г-4", сарай літ. "Ж-5", літній душ літ. "Л-6", вбиральню літ. "К-7", баню літ. "Е-8", погріб літ. "Пг-9", огорожу дерев`яну. Згідно з оцінкою вартість спадкового майна склала 70 976 грн.
ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру до попередніх власників (з 11 лютого 1977 року до 03 жовтня 2007 року) не мала.
За клопотанням представника позивача ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 28 березня 2016 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: яка ринкова вартість спірного домоволодіння станом на вересень 2014 року; яка ринкова вартість спірного домоволодіння станом на жовтень 2007 року; встановити вартість будівельно-ремонтних робіт з реконструкції будинку (з врахуванням надвірних будівель і споруд та внутрішнього облаштування) спірного домоволодіння станом на вересеь 2014 року; чи мало місце збільшення вартості спірного домоволодіння з надвірними будівлями і спорудами у порівнянні з його вартістю станом на жовтень
2007 року за рахунок проведення в ньому ремонтно-будівельних робіт, реконструкції, газопостачання, внутрішнього облаштування.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14 листопада 2016 року ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 станом на вересень 2014 року становить 266 468 грн. Ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд розташованих на АДРЕСА_1 станом на жовтень 2007 року становить 70 976 грн. Вартість будівельно- ремонтних робіт з реконструкції спірного будинку з врахуванням надвірних будівель і споруд та внутрішнього облаштування на вересень 2014 року становить 122 714 грн. Істотне збільшення вартості вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами у порівнянні з його вартістю станом на жовтень 2007 року за рахунок проведення у ньому ремонтно будівельних робіт, реконструкції, газопостачання, внутрішнього облаштування мало місце.