Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 310/4417/17-ц
провадження № 61-44993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохня Ольга Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у складі судді Черткової Н. І. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохня О. В., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2014 року ПАТ "Сбербанк" звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, як поручителя на підставі договору поруки від 17 жовтня 2012 року, про стягнення боргу за договором про відкриття кредитної лінії за виконання зобов`язань TOB "РП "БРИЗ" (справа № 310/5117/14-ц).
21 липня 2014 року ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, загальною площею 378,6 кв. м, житловою площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь сина - ОСОБА_2 .
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року вищевказані позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" 21 833 987,76 грн та 3 654,00 грн судового збору.
Позивач вважав, що договір дарування вчинено з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення коштів, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича (стаття 234 ЦК України).
З 27 березня 2015 року до подання цього позову виконавчою службою не було стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти в примусовому порядку, ОСОБА_1 рішення суду в добровільному порядку не виконує.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Сбербанк" просило суд визнати недійним договір дарування житлового будинку, укладений 21 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено фіктивність договору дарування, укладеного між відповідачами.
Невиконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за договором поруки не підтверджує наявність умислу у сторін договору дарування житлового будинку від 21 липня 2014 року та на відсутність створення правових наслідків за цим правочином.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишено без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що подароване майно під арештом не знаходилось, наявність зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем не є безумовною підставою для обмеження розпорядження ОСОБА_1 належним йому нерухомим майном, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем фіктивності договору дарування у зв`язку з відсутністю наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, оскільки подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року поновлено АТ "Сбербанк" строк на касаційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2018 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 310/4417/17-ц з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу за позовом ПАТ "Сбербанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохня О. В., про визнання договору дарування недійсним призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази, що доводять умисел боржника в уникненні від виконання зобов`язань та виведення майна з-під можливого звернення на нього стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Цивільно-правовий договір, у тому числі й договір дарування, не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його син (обдаровуваний), які уклали договір дарування, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки договір дарування порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Суд не може залишати поза увагою такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, проігнорував та не зазначив причини незастосування правових позицій, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року (провадження № 6-9134св15) та постановах Верховного Суду України: від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2014 року ПАТ "Сбербанк" звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, як поручителя на підставі договору поруки від 17 жовтня 2012 року, про стягнення боргу за договором про відкриття кредитної лінії за виконання зобов`язань TOB "РП "БРИЗ" (справа № 310/5117/14-ц).
21 липня 2014 року ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, загальною площею 378,6 кв. м, житловою площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь сина - ОСОБА_2 .
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк"21 833 987,76 грн та 3 654,00 грн судового збору.
ОСОБА_1 рішення суду в добровільному порядку не виконав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ "Сбербанк" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).