Постанова
Іменем України
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 334/451/16-ц
провадження № 61-45214св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний навчальний заклад "Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор державного навчального закладу "Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2018 року у складі судді Ісакова Д. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до державного навчального закладу "Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей" (далі - ДНЗ "ЗПТКЛ"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор державного навчального закладу "Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей" ОСОБА_2 (далі - директор ДНЗ "ЗПТКЛ" ОСОБА_2 ), про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона з травня 2006 року працювала на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи ДНЗ "ЗПТКЛ".
Згідно з наказом № 52 про припинення трудового договору у зв`язку зі скороченням штату працівників з 31 грудня 2015 року вона була звільнена з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи ДНЗ "ЗПТКЛ" зі скороченням чисельності та штату працівників за статтею 40 КЗпП України.
Вважала своє звільнення безпідставним та незаконним.
Як на підставу незаконності свого звільнення посилалась на те, що необґрунтовано була скорочена саме посада заступника директора з навчально-виробничої роботи ДНЗ "ЗПТКЛ" замість посади заступника директора з адміністративно - господарської роботи, якої не повинно бути в штатному розписі ще з 01 вересня 2012 року. Також вказувала, що при її звільненні були порушені вимоги статті 43 КЗпП України, а саме: профспілковим комітетом ДНЗ "ЗПТКЛ" на надано згоди на скорочення її посади заступника директора з навчально-виробничої роботи. Крім того, при її звільненні порушені вимоги статті 42 КЗпП України, а саме: директором та профспілковим комітетом не враховувалося її переважне право залишення на роботі у зв`язку з її більш високою кваліфікацією, продуктивністю праці та тривалим безперервним стажем роботи в ліцеї порівняно з іншими заступниками директора. При її звільненні порушені вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме: роботодавцем їй не запропоновані всі наявні вакансії, тобто посади, які відповідають її кваліфікації.
Вказувала, що весь трудовий стаж вона пропрацювала в системі професійно-технічної освіти, у звʼязку з чим вважає, що її фактично викинули із соціуму, поза межами якого вона не може повноцінно існувати. Незаконним звільненням її позбавили можливості вийти на пенсію за вислугою років, бо на час звільнення до 25 років педагогічного стажу їй не вистачало лише 5 місяців. Завдяки діям адміністрації ліцею навіть після її звільнення здійснюється дискредитація її роботи, навмисне нанесення шкоди діловій репутації позивача. Через ініційовані перевірки її роботи, складання неправдивих актів про низьку якість документів, за які вона відповідала, документів, переданих нею по акту-прийому передач, додають негативних наслідків і виливаються в значне приниження честі, гідності, а також ділової репутації, що відчувається нею вже протягом двох років, у зв`язку з чим вона не може знайти роботу в системі професійно-технічної освіти. Порушення її законних прав адміністрацією ліцею призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначала, що через душевні та моральні переживання ще на початку 2016 року вона опинилася на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КУ ЦЛ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, де разом з моральними стражданнями відчувала ще й фізичні страждання та фізичний біль.
Крім того, окрім неї від незаконних дій адміністрації ліцею постраждав її чоловік, який теж був вимушений звернутися за медичною допомогою до денного стаціонару цієї ж лікарні через значне погіршення здоров`я. Тривале лікування її та її чоловіка призвели до додаткових матеріальних витрат на лікування та ще більше поглибили її моральні та душевні страждання.
Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати наказ № 52 від 31 грудня 2015 року про припинення трудового договору у зв`язку зі скороченням працівників недійсним та скасувати його; поновити її на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 січня 2016 року по день поновлення її на роботі у розмірі 589 563 грн 86 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у відповідача мало місце скорочення чисельності штату, позивача було належним чином попереджено про наступне вивільнення, запропоновано іншу вакантну посаду, від якої остання відмовилась, тому розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування їй вакантної посади відповідно до її кваліфікації. Також зазначає, що її вивільнення не було погоджено із профспілковим комітетом, серед іншого, вона не була запрошена на засідання профспілкового комітету щодо розгляду питання про її вивільнення. Зазначає, що від посади викладача вона не відмовлялась ані в письмовій, ані в усній формі. Крім того, зазначає, що відповідач міг створити для неї вакантну посаду, проте такого не зробив. Посилається також на те, що при вирішенні питання щодо скорочення посад відповідач безпідставно скоротив саме її посаду. Під час її вивільнення не було враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки під час вивільнення не було проведено порівняльного аналізу продуктивності
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДНЗ "ЗПТКЛ", у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони перебували в трудових правовідносинах з 23 травня 2006 року по 31 грудня 2015 року (а. с. 13-14, т. 1).
Згідно зі звітом професійно-технічного навчального закладу про прийом, випуск, направлення, наявність та рух контингенту учнів за ІV квартал 2015 року чисельність учнів на кінець звітного періоду складає 368 учнів (а. с. 60, т. 1).
28 жовтня 2015 року наказом директора ліцею ОСОБА_2 № 43-к інспектора з кадрів ОСОБА_10 зобов`язано підготувати письмове попередження заступнику директора з навчально - виробничої роботи ОСОБА_1 у термін до 29 жовтня 2015 року, запропонувати заступнику директора з навчально - виробничої роботи ОСОБА_1 посаду викладача, у разі незгоди з даною пропозицією попередити про наступне вивільнення з 31 грудня 2015 року заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_1 28 жовтня 2018 року, надати відповідну інформацію до центру зайнятості. (а. с. 72, т. 1).
28 жовтня 2015 року позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади заступника директора у зв`язку із скороченням штату працівників та запропоновано посаду викладача (а. с.18, т. 1).
28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відмовилась ставити підпис на підтвердження отримання попередження про наступне її звільнення із займаної посади заступника директора у зв`язку із скороченням штату працівників (а. с. 55, т. 1).
13 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття до профспілки ДНЗ "ЗПТКЛ", після чого 19 листопада 2015 року була зарахована в якості члена профспілки (а. с. 61, т. 1).
16 листопада 2015 року викладачем ОСОБА_6 подано заяву директору ДНЗ "Запорізький ПТКЛ" ОСОБА_2, відповідно до якої остання просила зняти з її педагогічного навантаження 67 годин з предмета "Математика" в зв`язку з виробничою необхідністю (а. с. 78, т. 1).
18 листопада 2015 року викладачем ОСОБА_7 подано заяву директору ДНЗ "Запорізький ПТКЛ" ОСОБА_2, відповідно до якої остання просила зняти з її педагогічного навантаження 167 годин з предмета "Математика" в зв`язку з виробничою необхідністю (а. с. 79, т. 1).
31 грудня 2015 року позивача було звільнено у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 17, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.