Постанова
Іменем України
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 754/2569/16-ц
провадження № 61-12718св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Платинум Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 15 жовтня 2013 року між нею та банком було укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму 20 000 грн.
Вказувала, що з листопада 2013 року по грудень 2014 року включно вона постійно робила внески для погашення кредиту. Станом на січень 2014 року залишок заборгованості за договором складав 12 789 грн.
24 лютого 2015 року вона звернулася до банку із проханням здійснити реструктуризацію боргу у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, що виникло внаслідок тяжкого захворювання. Проте, повідомленням від 02 березня 2015 року банк відмовив їй у задоволенні її заяви, тим самим порушив її права як споживача.
10 червня 2015 року вона повторно звернулася до відділення банку з того ж питання, їй було запропоновано варіант реструктуризації на суму боргу майже 54 000 грн.
ОСОБА_1 було встановлено, що сплачені нею кошти на погашення заборгованості протягом тривалого періоду банком перенесені на відповідні рахунку обліку простроченої заборгованості. Такі дії банку позивач вважала незаконними.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила суд: зобовʼязати банк повернути кошти, сплачені на погашення кредиту за договором з рахунку обліку простроченої заборгованості на рахунок погашення кредиту у сумі 9 910 грн.; відновити графік погашення кредиту шляхом перенесення платежів з січня 2015 року на дату з моменту набуття рішенням суду законної сили на умовах договору; скасувати всі штрафні санкції, що виникли з моменту першого звернення до банку про реструктуризацію кредиту - з 24 лютого 2015 року та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі судді Лісовської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобовʼязано ПАТ "Платинум Банк" повернути кошти, сплачені ОСОБА_1 на погашення кредиту за договором № 07106/0011 XSGF, з рахунку обліку простроченої заборгованості на рахунок погашення кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд виходив із того, що банком були здійснені незаконні дії щодо переведення грошових коштів з одного рахунку на інший, що є наслідком збільшення розміру заборгованості, а тому знайшли своє підтвердження позовні вимоги про зобов`язання банку повернути кошти.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відновлення графіку погашення кредиту шляхом перенесення платежів з січня 2015 року на дату набрання судовим рішення законної сили на умовах договору, скасування штрафних санкцій, що виникли з моменту першого звернення до банку про реструктуризацію кредиту, а саме з 24 лютого 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 652 ЦК України.
У задоволенні вимог щодо відшкодуванням моральної шкоди було відмовлено через ненадання позивачем доказів щодо її спричинення незаконними діями відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобовʼязання ПАТ "Платинум Банк" повернути кошти, сплачені ОСОБА_1 на погашення кредиту за договором № 07106/0011 XSGF, з рахунку обліку простроченої заборгованості на рахунок погашення кредиту скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у позові.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банком правомірно вчинялись дії щодо зарахування сплачених коштів позичальником на виконання грошового зобов`язання у першу чергу на погашення прострочених платежів, оскільки таке відповідає положенням статті 534 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду у відповідній частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не спростовано висновок місцевого суду про те, що банком було порушено частину першу статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Висновок суду першої інстанції щодо незаконності дій банку по переносу суми простроченої заборгованості з рахунку погашення кредиту апеляційним судом не спростовано. Не згодна із висновком апеляційного суду щодо застосування положень статті 534 ЦК України, оскільки вказана норма не містить обґрунтування дій відповідача зі зняття коштів з рахунку погашення заборгованості. Зазначає, що цільовим призначенням внесених нею коштів було погашення кредиту, а тому кошти, які були зараховані на рахунок погашення кредиту, є недоторканими і не можуть бути використані на інші цілі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ПАТ "Платинум Банк", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 жовтня 2013 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_1 укладено договір 07106/0011 ХSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, відповідно до умов якого банк надає клієнту у користування спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку Visa Electron з метою здійснення операцій, що передбачені правилами користування банківською платіжною карткою, умовами кредитування та обслуговування поточного рахунку, за поточним рахунком № НОМЕР_1 у гривнях. Банк здійснює кредитне обслуговування рахунку шляхом надання клієнту кредитного ліміту у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 20 000 грн зі сплатою 29,99% річних на строк 36 місяців з моменту укладення договору зі сплатою щомісячного платежу у розмірі 1 300 грн.
За пунктами 4.2., 4.3 договору погашення заборгованості здійснюється клієнтом шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 1 300 грн в період з 1 по 6 число включно кожного календарного місяця. Щомісячний платіж вважається сплаченим після зарахування банком цих коштів на рахунок.
Сторони договору визначили, що у випадку несплати клієнтом щомісячного платежу та/або його частини до 11 числа поточного місяця банк переносить суму простроченої заборгованості на відповідні рахунки обліку простроченої заборгованості та має право нараховувати штраф у розмірі 50 грн за кожен такий випадок (пункт 4.6. договору).
Пунктом 6 договору сторони передбачили, що усі спори та розбіжності щодо виконання умов договору вирішуються сторонами відповідно до правил та чинного законодавства України.
Факт укладення договору на умовах, визначених у ньому, та виконання позивачем зобов?язання щодо погашення заборгованості учасниками справи не заперечується та підтверджується розрахунком здійснених позичальником платежів.
Обґрунтування позовних вимог та подані позивачем докази свідчать про те, що останній платіж на поповнення рахунку здійснено нею 22 грудня 2014 року (а. с. 13, том 1).
Із наданого відповідачем розрахунку заборгованості за договором 07106/0011 ХSGF від 15 жовтня 2013 року вбачається, що прострочення заборгованості за договором відбулося з 13 травня 2014 року (а. с. 109, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.