Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа №520/11797/16-ц
провадження №61-16489св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Поведьонкова Ірина Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів Комлевої О.С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Поведьонкова І. І., в якому просив визнати нікчемним нотаріально посвідчений заповіт від 10 грудня 2014 року, складений його батьком - ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що 10 грудня 2014 року батько позивача - ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я сторонньої особи ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. на відповідному бланку та складений за допомогою технічного засобу.
На підставі зазначеного заповіту ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина на все його майно, а ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги.
Позивач вважав, що вказаний заповіт від 10 грудня 2014 року посвідчено нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у разі, складання заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Проте спірний заповіт не містить запису його батька ОСОБА_3 про те, що він прочитаний ним вголос.
Крім того, у тексті заповіту міститься запис про те, що він складений та записаний у 14 годині 40 хвилин, а підписаний у 11 годині 40 хвилин, тобто ОСОБА_3 підписав пустий бланк, а текст набирався приватним нотаріусом за відсутності заповідача, тому вголос він його не прочитав. Отже, вищевказані обставини свідчать про нікчемність спірного заповіту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано нотаріально посвідчений заповіт від 10 грудня 2014 року, складений ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, нікчемним.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при посвідченні спірного заповіту приватним нотаріусом не дотримано вимог закону щодо порядку нотаріального посвідчення, а саме батько позивача - ОСОБА_3 - до підписання заповіту не прочитав його вголос, а, отже, такі обставини підтверджують нікчемність вказаного заповіту, що узгоджується з положеннями статей 215, 1257 ЦК України.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року апеляційні скарги: представника ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової І. І. задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової І. І. задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заповіт, укладений ОСОБА_3 10 грудня 2014 року відповідає вимогам статей 203, 215, 1247 ЦК України, зокрема відповідає волевиявленню заповідача, підписаний ним особисто та складений у письмовій формі.
Відсутність рукописного напису ОСОБА_3 щодо прочитання та складання заповіту з його слів, не є істотною умовою для визнання оспорюваного правочину нікчемним (недійсним), оскільки позивачем не доведено, що волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним йому майном не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Крім цього, вказана інформація увійшла до складу посвідчувального напису і була зазначена нотаріусом.
Апеляційний суд відхилив доводи представника позивача, що оспорюваний заповіт не містить рукописного зазначення заповідачем відомостей про те, що заповіт, зі слів заповідача, записаний нотаріусом і заповідачем прочитаний уголос, оскільки в тексті заповіту міститься запис здійснений технічними засобами, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний.
Апеляційний суд дійшов висновку, що не вважається істотною умовою для визнання заповіту недійсним та обставина, що заповідач не власноручно зазначив у заповіті, що він ним прочитаний та складений з його слів, за умови, що судом встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу поверхово та односторонньо, вийшов за рамки вимог позовної заяви, не надав належної правової оцінки доводам позивача, жодну обставину, встановлену судом першої інстанції не спростував належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд оскаржуваною постановою не спростував наявні ознаки нікчемності, а фактично обґрунтував їх неналежними доказами, вийшовши за межі позовних вимог.
Апеляційним судом не враховано та не надано належної оцінки, третя особа - приватний нотаріус, який посвідчував нікчемний заповіт, особисто повідомила суд першої інстанції та, окремо, представника позивача про те, що заповідач відмовився від прочитання заповіту вголос в силу фізичних вад, оскільки йому було важко фізично це зробити, саме тому у заповіті відсутнє обов`язкове застереження заповідача про те, що ним заповіт прочитаний уголос, як передбачено частиною другою статті 1248 ЦК України.
Також, на запитання суду першої інстанції приватний нотаріус відповідала, що при відмові заповідача прочитати заповіт уголос у заповіті не вносяться відмітки про це. Разом з тим, це не відповідає дійсності, оскільки згідно абз. З частини другої статті 1248 ЦК України передбачено, що якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Вказану обставину апеляційний суд не дослідив, у оскаржуваній постанові не спростував.
Представник позивача звертав увагу апеляційного суду, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 1253 ЦК України нотаріусу прямо заборонено бути свідком під час посвідчення заповіту. Однак, апеляційний суд, не отримавши письмової заяви про допит свідка, допитав третю сторону, як свідка та прийняв її показання як належний доказ.
В даному випадку нотаріус, якому суворо заборонено бути свідком під час посвідчення заповіту, особисто заявив, що він був свідком посвідчення заповіту і його треба допитати як свідка. Отже, апеляційний суд встановив обставини, що на його думку мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Апеляційний суд прийняв як належний доказ акт виконаних робіт та технічний висновок від 10 грудня 2014 року про те, що у нотаріальній конторі за місцезнаходженням третьої особи був проведений огляд, діагностика та ремонт комп`ютера, та не врахував, що вказані докази не подавались суду першої інстанції, обґрунтованість їх прийняття на стадії апеляційного розгляду справи не мотивував.
Апеляційним судом не враховано, що дефекти волевиявлення заповідача є підставою визнання заповіту недійсним, що передбачено частиною другою статті 1247 ЦК України і лише у випадку відсутні ознак нікчемності. Цивільним кодексом України чітко розмежовано нікчемні правочини (умови недійсності котрих прямо встановлені законом) від оспорюваних (недійсність котрих встановлюється рішенням за суду).
Волевиявлення заповідача не є предметом дослідження нікчемності заповіту, тому позивач не посилався на нього та суд першої інстанції розглянув справу в межах вимог позовної заяви і дослідив доводи позивача саме щодо нікчемності заповіту по справі. У зв`язку з наведеним, посилання апеляційного суду на недослідження волевиявлення заповідача судом першої інстанції при розгляді справи про встановлення нікчемності заповіту є незаконним та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права апеляційним судом.
Позивачем доведено, судом першої інстанції підтверджено, а відповідачем та третьою особою не спростовані очевидні порушення порядку посвідчення заповіту по справі та процедурні дефекти оскаржуваного заповіту.
Апеляційним судом не враховано правової позиції Верховного Суду викладену в постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 388/281/17, на яку посилався представник позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Поведьонкова І. І., заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
У відзиві приватний нотаріус посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, що приватний нотаріус Поведьонкова І. І. повідомила суд першої інстанції та окремо, представника позивача, про те, що заповідач відмовився від прочитання заповіту вголос в силу фізичних вад, оскільки йому було важко фізично це зробити, а саме тому у заповіті відсутнє обов`язкове застереження заповідача, що ним заповіт прочитаний уголос, як того вимагає частина друга статті 1248 ЦК України.
Вказані доводи спростовуються матеріалами справи, дослідженими в суді апеляційної інстанції, а також показаннями свідка ОСОБА_4, допитаної в суді апеляційної інстанції у якості свідка, згідно з якими, зокрема, було встановлено, що заповідач ОСОБА_3 прочитав заповіт особисто вголос, не мав фізичних вад, які б заважали йому це зробити, про що зазначено в посвідчувальному написі нотаріуса на заповіті.
За вказаних обставин положення частини другої статті 1248 ЦК України не підлягали застосуванню.
ОСОБА_3 не мав жодних фізичних вад, які б заважали йому прочитати заповіт вголос, що і було ним зроблено особисто.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права