Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа №220/680/17
провадження №61-784св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 жовтня
2018 року у складі судді Яненко Г. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів Зайцевої С. А.,
Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби, про стягнення з Держави Україна справедливої сатисфакції у розмірі 183 825 366 грн за рахунок коштів державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди у з зв`язку із втратою права власності та моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади.
Позов мотивовано тим, що 24 березня 2000 року колишні члени колгоспу "Червоний партизан" вирішили створити на його матеріальній базі товариство з обмеженою відповідальністю "Колективного сільського підприємства "Родіна" (далі - ТОВ "КСП "Родіна"), в особі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
У 2004 році позивач став учасником ТОВ "КСП "Родіна", в якому його батько ( ОСОБА_7 ) мав частку у статутному фонді. Засновники (учасники) товариства: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали у квітні 2004 року належним чином посвідчені заяви про свій вихід зі складу засновників товариства.
08 червня 2004 року загальні збори ТОВ КСП "Родіна" в особі засновників ОСОБА_4 ., ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одноголосним голосуванням прийняли позивача до складу учасників замість тих, хто вийшов, у зв`язку з чим позивач отримав частку у розмірі 90 % частки в статутному фонді товариства.
У 2005 році зі складу учасників товариства вийшов ще один з учасників та вже після загальних зборів 12 січня 2006 року учасниками товариства ТОВ "КСП "Родіна", що залишились була прийнята нова редакція Статуту.
У розділі 2 та 6.1. Статуту (у новій редакції 2006 року), затвердженої загальним зборами засновників 12 січня 2006 року, який був зареєстрований державним реєстратором Великоновосілківської районної державної адміністрації 16 березня 2006 року на ТОВ "КСП "Родіна" залишилися всього три учасника: позивач ОСОБА_1 з часткою в розмірі 92% статутного фонду; ОСОБА_7 у розмірі 4%; ОСОБА_11 у розмірі 4% статутного фонду.
Факт незаконного позбавлення права власності позивач обґрунтовує тим, що 19 вересня 2008 року начальник управління економіки та розвитку інфраструктури Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Бізбіз Т. В., у непередбачений законом спосіб, суміщаючи повноваження державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації зареєструвала неправдиві відомості в ЄДР (запис 8 від 19 вересня 2008 року - №1 238 105 0012 000021) про зміни Статуту ТОВ "КСП "Родіна" (2006 року), а вже за цією новою редакцією станом на 10 вересня 2008 року в розділу 2 та п.п.6.1 Статуту, як учасники ТОВ КСП "Родіна" були зазначені неповноважні особи, які ще стали мати окрему особисту частку в статутному фонді підприємства, а саме: ОСОБА_12 - 96,8% статутного фонду; ОСОБА_13 - 3,2% статутного фонду.
Підставою для внесення таких явно незаконних дій, стало рішення третейського суду при асоціації "Жінка та бізнес" від 17 вересня 2008 року у справі № 30-ПВД/09-08, а також рішення ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які вважали себе учасниками товариства та провели загальні збори ТОВ "КСП "Родіна", що оформлено протоколом № 1 від 10 вересня 2008 року, прийняли нову редакцію Статуту в редакції станом на 10 вересня 2008 року та рішення загальних зборів ТОВ "КСП "Родіна" (оформлене протоколом № 3 від 19 вересня 2008 року) про призначення директора, а також інші підроблені документи, що підтверджується поясненнями державного реєстратора Бізбіз Т. В., наданих у 2010 році слідчому Мар`їнської міжрайонної прокуратури.
Учасники загальних зборів ТОВ "КСП "Родіна" ніколи з 2000 року не приймали до складу учасників ОСОБА_12 та ОСОБА_13, не наділяли, не передавали, не продавали, не дарували частки у статутному фонді.
26 жовтня 2011 року неповноважні загальні збори ТОВ "КСП "Родіна" прийняли рішення про припинення юридичної особи, що оформлено протоколом № 6 від 26 жовтня 2011 року.
Орган державної влади, тобто структурний підрозділ Державної фіскальної служби України (в особі на той час Державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби) провів документальну виїзну позапланову податкову перевірку ТОВ "КСП "Родіна" за період з 01 вересня 2011 року по 14 листопада 2011 року, після чого складено акт від 18 листопада 2011 року з неправдивими відомостями.
В матеріалах особистої справи ТОВ "КСП "Родіна" знаходиться лише єдина їх заява за формою № 8-ОПП від 17 листопада 2011 року, яку структурним підрозділом Державної фіскальної служби України отримано 18 листопада 2011 року. Дана перевірка проводилася у зв`язку з рішенням засновників про припинення, але позивач ОСОБА_1, як законний учасник товариства, який має частку у розмірі 92 % статутного фонду, такого рішення не приймав.
19 жовтня 2011 року позивач особисто надав до податкової лист від 19 жовтня 2011 року разом з копіями рішення господарського суду Донецької області від 26 вересня 2011 року у справі № 41/113 та протоколу загальних зборів ТОВ "КСП "Родіна" про призначення директора товариства.
04 травня 2012 року державним реєстратором Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області в особі Донченко К. М. внесено до Єдиного державного реєстру запис 20 від 04 травня 2012 року про припинення юридичної особи, але відбулося це завдяки протиправним діям та рішенню органу державної влади і невжиття заходів за зверненнями позивача від 19 листопада 2011 року та від 03 травня 2012 року.
Держава Україна в особі органів державної влади - Державної фіскальної служби України (в особі на той час Державна податкова інспекція у Великоновосілківському районі Донецької області Державної податкової служби ) та прокуратури Донецької області, як уповноваженої особи органу прокуратури України, своїми протиправними діями та бездіяльністю сприяли встановленим фізичним та юридичним особам позбавити права власності ОСОБА_1 .
Сума матеріальної шкоди, на підставі деяких балансів ТОВ КСП "Родіна", станом на 10 травня 2017 року становить 133 825 366 грн.
Враховуючи понесені позивачем фінансові збитки, втрату самого бізнесу, втрату фактичного майна, права власності на частку в розмірі 92% статутного фонду підприємства, а також враховуючи погіршення його фізичного стану та знаходження впродовж майже 9 років в стані відчуття страху, душевних страждань, перенесеного інфаркту, що цілком пов`язані з вищезазначеними обставинами справи та позбавленням права власності, справедливою компенсацією за завдану моральну шкоду є сума у розмірі 50 000 000 грн. Тобто, загальна сума справедливої сатисфакції, що підлягає стягненню з Держави Україна на користь позивача дорівнює 183 825 366 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позов є недоведеним. Відчуження майна ТОВ КСП "Родіна" здійснювалось за цивільно-правовими договорами укладеними між господарюючими суб`єктами. Держава Україна в особі будь-яких державних органів під час укладення договорів про відчуження майна, а також при прийнятті рішення про ліквідацію ТОВ КСП "Родіна" жодним чином участі не брала. Доказів звернення ОСОБА_1 про розірвання договорів, визнання їх недійсними та доказів звернення до ТОВ КСП "Родіна" з вимогою про виділення частки його майна, чи то відшкодування її вартості у встановленому законом порядку, позивачем не зазначено. Документів, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на майно ТОВ КСП "Родіна" до матеріалів справи не долучено. Вирішення питання відчуження майна та ліквідації суб`єкта господарювання не належить до компетенції податкової служби, а сама по собі видача довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом не є правочином, що створює чи припиняє юридичний факт відчуження майна та ліквідації підприємства, тому орган ДФС не може нести відповідальність у правовідносинах, учасником яких він не був.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 на 92% статутного фонду ТОВ "КСП "Родіна", оскільки цей факт підтверджується належними і допустимими доказами, на які позивач посилався під час розгляду справи.
Судами не надано належної оцінки обставинам незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності на майно вказаного підприємства.
Судами не враховано, що Держава України в особі Державної фіскальної служби України та уповноважених осіб органів прокуратури України своїми протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю фактично сприяли позбавленню ОСОБА_1 права власності на належне йому майно.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відповідачам необхідно було надати суду докази на виконання ними норми прямої дії - частини четвертої статті 13 Конституція України, якою передбачено, що Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, тобто надати докази будь-якого реального, фактичного захисту (рішення або дії) прав позивача.
Судами не враховано, що є доведеними наявність всіх трьох елементів цивільного правопорушення, зокрема бездіяльність з 2 грудня 2008 року, шкода (втрата власності та розмір) та причинний зв`язок між ними.
Позивач довів в суді належними доказами право на задоволення заявлених вимог, відповідачі не надали суду жодного доказу по суті (підставам) та предмету спору.
Оскаржувані судові рішення не містять жодного висновку в мотивувальних частинах щодо фактичних обставин, які свідчать про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції прав людини та основоположних свобод.
В обох судових рішення міститься необґрунтований та не заснований на законі висновок з посиланням на встановлені факти та обставини постановою слідчого Мар`їнської міжрайонної прокуратури від 28 лютого 2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Судами не застосовано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також в обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема порушення розумних строків розгляду справи, чим порушено права позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, Генеральна прокуратура України, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами