Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа №752/18402/16-ц
провадження №61-1177св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк), товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна"), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з позовом, у якому просив визнати недійсним договір факторингу від 05 листопада 2010 року, укладений між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині передачі боргу по кредитному договору від 24 вересня 2007 року, підписаного між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк".
Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та позивачем укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 98 970 доларів США, зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 4,49% річних та FIDR (процента ставка строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), строком до 24 вересня 2037 року.
05 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (факторингу), зокрема права вимоги щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Згідно із Законом України №3302 від 11 січня 2006 року "Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА" Україна приєдналась до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року, положення якої діє для України з 01 липня 2007 року.
За умовами Конвенції право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, не може бути відступлене, в разі придбання цих товарів в першу чергу для особистого, сімейного або домашнього використання фізичними особами.
Посилання на товари та їх продаж, також включає в себе послуги та їх надання.
Укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договір суперечить положенням Конвенції УНІДРУА, яка в силу вимог, встановлених статтями 2, 8,10 ЦПК України, підлягає застосуванню навіть в разі суттєвої різниці з положеннями національного законодавства.
Крім того, у розпорядженні Держфінпослуг №231 від 03 квітня 2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" зазначено, що до фінансових послуг відноситься - набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.
Позивач отримав споживчий кредит фінансових послуг не як суб`єкт господарювання, а як фізична особа для особистого сімейного, домашнього використання.
Таким чином укладений договір суперечить положенням розпорядження Держфінпослуг, чинного на момент його укладення.
Відповідно до положень чинного законодавства фінансові установи для здійснення факторингових операцій, які є валютними, повинні мати генеральну ліцензію Національного банку України.
Згідно повідомлення Національного банку України генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не надавалась.
Посилаючись на наведене позивач просив визнати недійсним оспорюваний ним договір факторингу, з підстав його невідповідності положенням статей 215,216 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року у складі судді Ладиченко С. В. позов задоволено.
Визнано недійсним договір факторингу від 05 листопада 2010 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині передачі боргу по кредитному договору від 24 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання в розумінні положень чинного законодавства України, а тому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" як фактор за договором про надання фінансових послуг факторингу від 05 листопада 2010 року не мав права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи.
Розпорядження №231 від 03 квітня 2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" було чинним на момент укладення оскаржуваного договору факторингу, у ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, а тому воно не мало права на укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є фінансовою установою, має право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, зокрема факторинг, що відповідає положенням пункту 11 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" був укладений договір факторингу, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Позивач не здійснював належні виплати за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 123 липня 2012 року була стягнута з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОПТ Факторинг Україна".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив обставин укладення договору, зокрема не врахував, що договір є дійсним, якщо банк проінформував позичальника про його умови належним чином у встановленому законом порядку. Про вказані обставини зазначалось у позові, але банк не довів, що належним чином виконав обов`язки, передбачені законом. Не враховано, що договір є укладений, якщо банк передав відповідну кількість грошей у відповідній валюті на підставі даного договору, а не з інших підстав чи іншу валюти чи кількість грошей. Для з`ясування цих обставин позивач подавав письмову заяву по витребування у банку необхідних документів. Суд безпідставно дійшов висновку, що договір укладений з тих підстав, що сторони прийшли до згоди з усіх істотних умов. Суд проігнорував відсутність зазначених у позові обов`язкових і необхідних умов договору. Також суд неправильно встановив характер правовідносин та не правильно застосував норми валютного законодавства.
Апеляційний суд не врахував, що у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Згідно повідомлення Національного банку України від 07 листопада 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не має такої ліцензії. Національним банком України генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій не надавалась, а отже фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.
З укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.
Оскільки, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність (правова позиція Великої палати Верховного Суду в Постанові у справі № 909/968/16 від 11 вересня 2018 року).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
24 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 98 970 доларів США, зі сплатою фіксованого відсотку, який становить 4,49 відсотків річних та FIDR(процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), строком до 24 вересня
2037 року.
05 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відійшло право вимоги до боржників (їх поручителів) стосовно сплати суми заборгованості за кредитними договорами.
Згідно з пунктом 3.1. договору купівлі-продажу кредитного портфелю в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору), а покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.
Відповідно до пункту 3.3. до покупця переходять права за кредитними договорами у зв`язку з продажем кредитного портфелю:
а) з урахуванням положень статті 3.4. нижче, покупець набуває усі права вимоги за Кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій;
б) право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за Кредитними договорами з дати набрання чинності;
в) на умовах, передбачених договором комісії, право вимагати від продавця перерахування будь-яких та усіх коштів, отриманих ним від боржників в результаті реалізації Заставленого майна.
Згідно Витягу з додатку 2 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року, одним із кредитних договорів, які входили до складу кредитного портфелю був договір від 24 вересня 2007 року укладений з ОСОБА_1 .
Внаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, для стягнення якої ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося з позовом до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором в розмірі 111 740,62 доларів США, що станом на 02 квітня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України становить - 892 438,81 грн, судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі
120 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, договору поруки, договору наступної іпотеки недійсними, залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення пені скасовано та ухвалено нове про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пені в сумі 100 000 грн.
Змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року в частині стягнення судових витрат, зменшено суму стягнутої з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" державного мита з 1 700 грн до 405,73 грн, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 120 грн до 28,64 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).