Постанова
Іменем України
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 274/1610/17
провадження № 61-46630св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - державне підприємство "Чорнобильпроменергобуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року у складі судді Замеги О. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" (далі - ДП "Чорнобильпроменергобуд"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" (далі - ПрАТ "СК "Юнівес"), про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності.
Позовна заява мотивована тим, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 лютого 2015 року на автодорозі Київ-Ковель за участю автомобіля УАЗ-469, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, пасажиром якого він був, та автомобіля ГАЗ-3110, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, він отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Бородянської центральної районної лікарні Київської області, де перебував з 24 лютого 2015 року до 27 лютого 2015 року, а у подальшому - з 27 лютого 2015 року до 31 березня 2015 року та з 03 серпня 2015 року до 14 серпня 2015 року він проходив лікування у Бердичівській центральній міській лікарні Житомирської області, а з 19 листопада 2015 року до 03 грудня 2015 року - у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М. І. Пірогова, де проходив лікування травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вказував, що внаслідок травм, отриманих в указаній дорожньо-транспортній пригоді, йому було встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 лютого 2018 року, що підтверджується довідкою серії 12ААА № 218803 від 04 листопада 2015 року, з якої вбачається, що причиною інвалідності є трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності - 50 %, а у подальшому продовжено на строк до 01 березня 2020 року, що підтверджується довідкою серії 12ААБ № 025736 від 01 лютого 2018 року.
Зазначив, що автомобіль ГАЗ-3110, номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 , та з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, належить ДП "Чорнобильпроменергобуд", яке й повинно відшкодувати йому втрачений внаслідок каліцтва заробіток за період з 24 лютого 2015 року до 01 лютого 2018 року.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ДП "Чорнобильпроменергобуд" втрачений внаслідок каліцтва заробіток, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності за період з 24 лютого 2015 року до 01 лютого 2018 року у розмірі 209 752,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за змістом статті 1195 ЦК України умовою відшкодування потерпілому заробітку (доходу) є втрата потерпілим цього заробітку (доходу) внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, разом з тим, позивачем не надано доказів того, що внаслідок отримання ним каліцтва (ІІІ група інвалідності) та втрати 50 % професійної працездатності він втратив заробіток і що ця втрата не була покрита органами соціального страхування. Так, із довідки від 21 березня 2018 року про отриману матеріальну допомогу по тимчасовій втраті працездатності та заробітну плату вбачається, що ОСОБА_1 за період з лютого 2015 року по лютий 2018 року отримав 337 207,92 грн, з яких: 66 621,45 грн - матеріальна допомога по тимчасовій непрацездатності, 270 586,47 грн - заробітна плата.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1093/2/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки не врахував, що підставою звернення до суду із цим позовом було завдання йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працездатності, а тому суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а не ЦК України, зокрема статей 1195, 1197.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 лютого 2015 року на автодорозі Київ-Ковель сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ-469, номерний знак НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_3, пасажиром якого був ОСОБА_1 , та автомобіля ГАЗ-3110, номерний знак НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ДП "Чорнобильпроменергобуд" і на момент цієї пригоди виконував трудові обов`язки.
Постановою слідчого Бородянського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 15 травня 2015 року встановлено, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, разом з тим, кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю останнього.
Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 лютого 2015 року, ОСОБА_1 було госпіталізовано до Бородянської центральної районної лікарні Київської області, де він перебував з 24 лютого 2015 року до 27 лютого 2015 року, а у подальшому - з 27 лютого 2015 року до 31 березня 2015 року та з 03 серпня 2015 року до 14 серпня 2015 року він проходив лікування у Бердичівській центральній міській лікарні Житомирської області, а з 19 листопада 2015 року до 03 грудня 2015 року - у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М. І. Пірогова, де проходив лікування травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За наслідками травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 лютого 2018 року, що підтверджується довідкою серії 12ААА № 218803 від 04 листопада 2015 року, з якої вбачається, що причиною інвалідності є трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності - 50 %.
У подальшому ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності продовжено на строк до 01 березня 2020 року, що підтверджується довідкою серії 12ААБ № 025736 від 01 лютого 2018 року.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Юнівес" і ДП "Чорнобильпроменергобуд" та стягнуто на користь ОСОБА_1 : з ПрАТ "СК "Юнівес" 2 867,63 грн на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, 14 616,00 грн на відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, 874,18 грн на відшкодування моральної шкоди, та з ДП "Чорнобильпроменергобуд" 24 125,82 грн на відшкодування моральної шкоди.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду