Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 739/992/16-ц
провадження № 61-16053св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року у складі судді Іващенка А. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2012 року серії ЯО № 860021 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 7423610000:00:007:0243, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним землевласником є ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Між ним та ОСОБА_2 має місце конфліктна ситуація, яка полягає у тому, що ОСОБА_2 захопила частину належної йому земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель і споруд, перегородивши доступ до неї парканом. При цьому паркан встановлено таким чином, що він не має можливості потрапити на частину належної йому земельної ділянки з метою доступу до стіни належної йому будівлі, відсутня можливість виконання ремонтних робіт, що створює незручності.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог,просив зобов`язати ОСОБА_2 перенести металеву огорожу довжиною 5,23 м між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243, що належить ОСОБА_1 та 7423610000:00:007:0305, що належить ОСОБА_2, на 0,83 м від кута хліву-гаражу, що належить ОСОБА_1 та на 0,39 м зі сторони АДРЕСА_1, вглиб земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, як це показано на плані-схемі відновлення меж між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243 та 7423610000:00:007:0305, згідно з експертним висновком від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24.
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання державного акта недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ОСОБА_1 існують суперечки щодо користування частиною земельної ділянки, межі якої після отримання ОСОБА_1 державного акта змінені без погодження з нею, як суміжним землекористувачем, та є такими, що не відповідають попереднім межам, які зазначені у планово-картографічних матеріалах. Кадастровий план земельної ділянки складається у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів. При цьому погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками є суттєвим елементом під час виконання землевпорядних робіт. Під час приватизації земельної ділянки, ОСОБА_1 не погоджував з нею меж земельних ділянок, чим порушив її права, як землекористувача. В землевпорядній технічній документації ОСОБА_1 відсутній її підпис, який свідчив би про погодження меж. ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, межа якої проходить по паркану, який розташовано від гаража приблизно на 1,5 м.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перенесення металевої огорожі довжиною 5,23 м між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243, що належить ОСОБА_1 та 7423610000:00:007:0305, що належить ОСОБА_2, на 0,83 м від кута хліву-гаража, що належить ОСОБА_1 та на 0,39 м зі сторони АДРЕСА_1, вглиб земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, як це показано на плані-схемі відновлення меж між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243 та 7423610000:00:007:0305, згідно з експертним висновком від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді спору позивачем доведено наявність перешкод у користуванні ним належної йому на праві власності земельної ділянки, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки відсутність підпису про погодження меж земельних ділянок у землевпорядній документації ОСОБА_1 суміжним землекористувачем ОСОБА_2 не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_1
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не призначив у справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду цієї справи. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Курінному В. В. Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку від 16 жовтня 2018 року № 2558/18-24, судовий експерт Курінний В. В. повідомив суд про те, що проведення судової земельно-технічної експертизи за поставленим питанням не видається можливим у зв`язку з невиконанням клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що експерту, для проведення експертизи, ОСОБА_1 надав технічну документацію, в якій були внесені графічні зміни відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92** * "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме відстань до її ділянки від найбільш виступної конструкції стіни гаража зроблена у розмірі одного метра. В цій документації зроблено вклеювання іншого кадастрового плану, поверх раніше зробленого. Судами неправильно надана оцінка показанням свідків. Щодо зміни розмірів гаража в землевпорядній документації ОСОБА_1, ОСОБА_4 повідомив, що попередній державний акт про право власності на земельну ділянку (посвідчував право власності батько ОСОБА_1 ) не мав актуальних координат і не мав прив`язки до діючої системи координат. Після того, як спеціалісти ТОВ "Елітзем" розпочали землевпорядні роботи по актуалізації координат земельної ділянки, виявилося, що головний архітектор Новгород-Сіверського району Чернігівської області ОСОБА_5, почав наполягати на тому, що в землевпорядній документації ОСОБА_1 повинен бути зроблений відступ від межі її ділянки, до стіни гаража, відповідно до чинного на той час п. 3.25"* ДБН 360-92**. У зв`язку із тим, що земельні ділянки приватизовані, змінити їх конфігурацію не було можливості. Для виходу із проблемної ситуації, архітектор запропонував зменшити розмір гаража на кадастровому плані, таким чином, створивши візуальний ефект відступу, від межі її ділянки. З Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, почали надходити повідомлення, про неможливість надання висновку, в зв`язку із тим, що наданих для експертизи матеріалів недостатньо. У той же, час необхідно звернути увагу на те, що матеріали для проведення експертизи надавалися ті ж самі, що і для висновків експерта від 13 грудня 2016 року № 23733/3734/16-24 та висновку від 22 лютого 2018 року № 3843/17-24. Тобто позиція експерта щодо неможливості проведення експертизи їй незрозуміла.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.