Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 127/27504/17
провадження № 61-3939 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", державний реєстратор - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая Оксана Миколаївна,
представник акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" - Сокуренко Євген Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Барського районного суду Вінницької області у складі судді Єрмічової В. В. від 09 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Сопруна В. В. від 04 лютого
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, запису про право власності від 19 грудня 2016 року, внесеного державним реєстратором та визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 18 березня 2008 року між нею, як майновим поручителем, та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за споживчим кредитним договором від 18 березня 2008 року.
31 березня 2017 року з листа ПАТ КБ "ПриватБанк" їй стало відомо, що право власності на квартиру, яка є її єдиним житлом, 22 грудня 2016 року зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. за
ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі рішення про державну реєстрацію
від 22 грудня 2016 року.
Вважала таке рішення незаконним з підстав порушення державним реєстратором порядку, передбаченого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, державний реєстратор не повідомив її, як власника об`єкта нерухомого майна, про наявність заяви іпотекодержателя на проведення реєстраційних дій відповідно до частини першої статті 20 зазначеного вище Закону.
Зазначала, що між нею і ПАТ КБ "ПриватБанк" жодні нотаріально-посвідчені угоди від 22 грудня 2016 року не укладалися і приватним нотаріусом
Бєлою О. М. нотаріальні дії щодо вказаної нерухомості не вчинялися, а тому нотаріус не мала повноважень на здійснення функції державного реєстратора щодо спірної квартири (абзац 5 частини п`ятої статті 3, частини третьої статті 20, пункту 1 частини першої статті 27 Закону); вона не отримувала вимогу від іпотекодавця про застосування застереження
про задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна
(пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 2015 року № 1127).
Також державним реєстратором порушено вимоги Закону України
"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки спірна квартира є її єдиним житлом, передана в іпотеку на забезпечення споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті і її згода як власника на відчуження, тобто примусове стягнення майна, відсутня. Спірне рішення державним реєстратором прийнято за відсутності рішення суду, що призвело до примусового позбавлення її права на житло.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. № 33088872 від 22 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк", скасувати запис про право власності 18207264 від 19 грудня 2016 року
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за
ПАТ КБ "ПриватБанк", внесений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. та визнати право власності на зазначену квартиру за нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнанонезаконним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М.№ 33088872
від 22 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк".
Скасованозапис про право власності 18207264 від 19 грудня 2016 року
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ КБ "ПриватБанк", внесений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М.
Визнаноза ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 попередня АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що на момент набуття
ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка такого майна, оскільки в матеріалах справи, а також реєстраційної справи, вона відсутня, а відповідачами не спростовано даного факту.
Крім того, суд зазначив, що відповідач ухилився від проведення експертизи, а без оригіналів документів провести експертизу неможливо, тому суд визнає той факт, що позивач не отримувала та не ознайомлювалась з повідомленнями про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення банком договору купівлі-продажу квартири, тому з урахуванням факту ухилення ПАТ КБ "ПриватБанк" від надання документів на вимогу суду, суд прийшов до висновку про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.
Також суд вказав, щооскільки скасовується рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк", то з метою належного й ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1, позовна вимога про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.Рішення Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районним судом на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, доведено, що позивачка не отримувала повідомлення-вимогу про усунення порушень.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна квартира, яка має загальну площу 59,21 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачки, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" як забезпечення виконання умов кредитного договору.
Таким чином, у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ "Приватбанк".
Крім того, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є і скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк"просить скасувати рішення Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано її матеріали із Барського районного суду Вінницької області, зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду № 644/3116/18 (провадження
14-45 цс 20) за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року поновлено касаційне провадження у вищевказаній справі, оскільки відпали підстави для зупинення провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Банку мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело, на думку Банку, до ухвалення неправомірних судових рішень.
Зазначає, що суди при вирішенні справи не звернули уваги на те, що
ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб судового захисту, помилково задовольнили позовні вимоги, не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 22 серпня 2018 року у справі
№ 925/1265/16, провадження № 12-158 гс 18;від 04 вересня 2018 року
у справі № 915/127/18, провадження № 12-184 гс 18, в яких зазначено, що належним способом судового захисту є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, а не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав.
Вказує, що у разі скасування запису про державну реєстрацію та рішення державного реєстратора, поновлюється право, що існувало до внесення такого запасу, а тому позивачем не доведено, а судами не встановлено належних правових підстав для задоволення вимоги про визнання права власності на спірну квартиру за позивачкою, що суперечить умовах кредитного та іпотечного договорів. При цьому посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 лютого 2020 року у справі
№ 127/23920/18-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_1, в якому зазначається, що оскаржувані судові рішення
є законними і обґрунтованими, суди відновили її порушене права на житло, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, видано Бюро по приватизації державного житлового фонду виконкому Барської міськради на підставі наказу (розпорядження) від 1 вересня 2006 року за № 51,
ОСОБА_1 набула у приватну власність трьохкімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 59,21 кв. м, житловою площею 40,49 кв.м (т. 1 а. с. 143).
Згідно з договором іпотеки квартири від 18 березня 2008 року з додатковою угодою до нього від 14 жовтня 2013 року, укладено між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, позивач передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором
№ VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року (т. 1, а. с. 12-15).
Кредитний договір є споживчим і сторони цих обставин не заперечують.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33088872, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки за ПАТ КБ "ПриватБанк" (т. 1, а. с. 20-25).
29 березня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою (т. 1, а. с. 17).
Підставою виникнення права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" на квартиру АДРЕСА_1 стало: договір іпотеки квартири, серія та номер: 980, виданий 18 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельником О. М. (т. 1 а. с. 90-99); додаткова угода до договору іпотеки, серія та номер: 1520, видана 14 жовтня 2013 року, посвідчена приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельником О. М. (т. 1 а. с. 101); заставна, серія та номер: ПБ № 010901; обтяження нерухомого майна іпотекою, зареєстровано в реєстрі 980
від 18 березня 2008 року (т. 1 а. с. 102); повідомлення за вих. номером 942, складено ПАТ КБ "ПриватБанк" від 25 липня 2016 року (т. 1 а. с. 103); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, штрих-код 2103000532518; дата подання 25 липня 2016 року; відправник:
ПАТ КБ "ПриватБанк"; адресат: ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 107).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.