Ухвала
іменем України
8 липня 2019 року
м. Київ
справа № 296/55/12-к
провадження № 51-2192 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Слободяника П.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, за якою залишено без зміни вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2019 року про виправдання
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) за відсутністю в його діях складу цих злочинів.
ОСОБА_1 обвинувачувався органами досудового слідства у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 219,
ч. 1 ст. 366 КК, а саме: в замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, у перевищенні службових повноважень, зловживанні службовим становищем, службовому підробленні та доведенні до банкрутства, за таких обставин.
У кінці лютого 2006 року ОСОБА_1, займаючи посаду голови правління ВАТ "Лезниківський кар`єр", розташованого на вул. Леніна, 1 у с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району Житомирської області, будучи депутатом Володарсько-Волинської районної ради і службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вчинив з корисливих мотивів замах на заволодіння чужим майном у великому розмірі, що належить ВАТ "Лезниківський кар`єр", - під`їзною залізничною колією протяжністю 5101,16 м від в.п.стр. № 1 ВАТ "Лезниківський кар`єр" до ізостика сигналу
М-1 ст. Топорище вартістю 65 000 грн, що належало до основних засобів товариства
і перебувало у податковій заставі, шляхом умисного внесення до офіційних документів завідомо неправдивої інформації: дати складання до договору купівлі-продажу № 01/02/06 - 30 січня 2006 року та до акта прийому-передачі - 31 січня 2006 року, але не довів злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки головний бухгалтер ВАТ "Лезниківський кар`єр" ОСОБА_2 відмовилася виконувати його наказ № 21, наданий ним для виконання, про списання та зняття
з бухгалтерського обліку вказаної під`їзної колії.
Крім цього, в період з грудня 2006 року по 29 грудня 2007 року ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном
ВАТ "Лезниківський кар`єр" шляхом привласнення та зловживання своїм службовим становищем, повторно, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, будучи службовою особою, вчинив дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ВАТ "Лезниківський кар`єр".
Зокрема, достовірно знаючи про відсутність будь-яких фінансових вимог з боку фірми "East West Import Export Company Limited", у період з грудня 2005 року до березня 2006 року ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та з корисливих мотивів, в адміністративному приміщенні товариства дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_3, який не був обізнаним у злочинних намірах свого керівника, виготовити додаткову угоду № 1 до договору позики
від 19 травня 2003 року № 03/05 03 між ВАТ "Лезниківський кар`єр" та фірмою "East West Import Export Company Limited", згідно з якою ці юридичні особи домовилися розірвати зазначений договір з терміном погашення отриманих сум та відсоткових платежів протягом 1 місяця з дня підписання угоди. Крім цього, дав незаконну вказівку датувати угоду не фактичною датою виготовлення, а 19 липня 2005 року, тобто внести до офіційного документа завідомо неправдиві відомості. Виготовлений офіційний документ ОСОБА_1 завірив своїм особистим підписом та печаткою товариства, і таким чином уклав завідомо невигідну для підприємства угоду, яку не було зареєстровано в Національному банку України відповідно до вимог чинного законодавства України. Такими діями ОСОБА_1 штучно створив фінансову неспроможність виконання вимог ВАТ "Лезниківський кар`єр" перед фірмою "East West Import Export Company Limited".
Після цього з метою заволодіння майном товариства повторно, 5 червня 2006 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, ОСОБА_1 від імені ВАТ "Лезниківський кар`єр" подав до Господарського суду м. Києва заяву № 174 про порушення справи про банкрутство, в якій вказав, що 19 липня 2005 року настав термін виконання зобов`язань боржника (ВАТ "Лезниківський кар`єр") перед фірмою "East West Import Export Company Limited" на загальну суму 764 417,43 грн; 25 грудня 2005 року настав термін виконання зобов`язань перед кредиторами боржника відповідно до умов вищевказаної мирової угоди, затвердженої господарським судом Житомирської області 19 листопада 2002 року у справі про банкрутство боржника, на загальну суму 1 086 296,24 грн; загальна сума кредиторської заборгованості боржника станом на 1 червня 2006 року становила 2 299 706,86 грн; заборгованість за обов`язковими платежами становила
175 703,71 грн. Також у заяві було вказано про наявність коштів у касі товариства
і на розрахункових рахунках загальною сумою 26 795,22 грн, дебіторську заборгованість на суму 99 787,06 грн, залишкову вартість основних засобів на суму 3 630 791,83 грн та дані про збитковість підприємства.
У вказаній заяві ОСОБА_1 акцентував увагу на тому, що задоволення вимог фірми "East West Import Export Company Limited" на суму 764 417,43 грн призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами в повному обсязі, оскільки майно боржника перебуває в податковій заставі
і товариство не має можливості проводити розрахунки з кредиторами за рахунок реалізації частини майна.
Господарський суд м. Києва ухвалою від 18 липня 2006 року за вказаною заявою ВАТ "Лезниківський кар`єр", підписаною ОСОБА_1, порушив справу № 43/504 про банкрутство товариства і призначив її розгляд на 30 серпня 2006 року.
Цей суд ухвалою від 30 серпня 2006 року у зазначеній справі, з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, зобов`язав заявника подати у десятиденний строк до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Лезниківський кар`єр". Цією ж ухвалою за клопотанням
ОСОБА_1 розпорядником майна було призначено арбітражного керуючого Петрусенка В.А. і зобов`язано його на затвердження суду надати реєстр вимог кредиторів боржника.
Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, будучи зобов`язаним згідно з п. 1 розділу "Керівники" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
9 грудня 2004 року № 336, діяти відповідно до чинного законодавства, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, усупереч ст. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подаючи клопотання, укрив від суду факт родинного зв`язку з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження та яка є його близьким родичем, і відповідно до п. 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22 травня
1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями пов`язаною особою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння майном товариства в особливо великих розмірах, голова правління ВАТ "Лезниківський кар`єр" ОСОБА_1 на початку листопада 2006 року, виконуючи свою власну роль у здійсненні злочинного наміру, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в адміністративному приміщенні товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп`ютерної техніки заяви про визнання конкурсними кредиторами фірму "East West Import Export Company Limited" і ТОВ "Омега", вказавши в цих заявах кредиторські вимоги.
При цьому, будучи співзасновниками ТОВ "Омега", а отже пов`язаними особами, ОСОБА_1 і особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, достовірно знали про те, що будь-яка кредиторська заборгованість
ВАТ "Лезниківський кар`єр" перед ТОВ "Омега" відсутня.
Вказані заяви ОСОБА_1 6 листопада 2006 року подав до Господарського суду
м. Києва.
Продовжуючи реалізувати свій умисел, спрямований на заволодіння майном товариства в особливо великих розмірах повторно, в середині листопада 2006 року голова правління ВАТ "Лезниківський кар`єр" ОСОБА_1 в адміністративному приміщенні товариства дав вказівку своїм підлеглим ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які не були обізнані у злочинних намірах свого керівника, виготовити за допомогою комп`ютерної техніки повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ "Лезниківський кар`єр" майнових вимог вищезазначених суб`єктів підприємницької діяльності та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів.
Після виготовлення вказаних повідомлень, голова правління ВАТ "Лезниківський кар`єр" ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою привласнення майна товариства, у не встановленому слідством місці та час підписав і скріпив печатками повідомлення до Господарського суду м. Києва про визнання ВАТ "Лезниківський кар`єр" майнових вимог фірми "East West Import Export Company Limited" на суму
881 645,97 грн і ТОВ "Омега" на суму 246 735 грн та їх включення до четвертої черги вимог кредиторів, які разом із заявами про визнання конкурсними кредиторами подав до суду.
29 листопада 2006 року ОСОБА_1 подав до Господарського суду м. Києва реєстр вимог кредиторів, до якого безпідставно включив ТОВ "Омега" та штучно створеного кредитора - фірму "East West Import Export Company Limited".
На підставі наданих ОСОБА_1 документів, у яких містилися завідомо неправдиві відомості, Господарський суд м. Києва ухвалою від 21 грудня
2006 року у справі № 43/504 визнав кредиторами фірму "East West Import Export Company Limited" на суму 881 645,97 грн і ТОВ "Омега" на суму
246 735 грн, що призвело до незаконного набуття цими суб`єктами господарювання права на безпідставне відшкодування неіснуючої заборгованості та, як наслідок, надалі привласнення чужого майна в особливо великих розмірах.
ОСОБА_1 , який вчинив усі можливі дії, спрямовані на повторне заволодіння майном товариства в особливо великих розмірах, не довів злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 жовтня 2007 року виключив ТОВ "Омега" з реєстру кредиторів ВАТ "Лезниківський кар`єр", а фірма "East West Import Export Company Limited" протягом всього часу фінансово-господарських взаємовідносин з
ВАТ "Лезниківський кар`єр" не пред`являла і не пред`являє жодних претензій товариству щодо повернення боргу.
На думку сторони обвинувачення, вказаними діями ОСОБА_1 державним інтересам було спричинено велику матеріальну шкоду на суму 175 704,89 грн,
а саме: Володарсько-Волинській ДПІ - 35 356,68 грн, ДПІ у Печерському районі
м. Києва - 109 362,50 грн, Управлінню ПФУ у Печерському районі
м. Києва - 30 985,71 грн, а також іншим кредиторам на загальну суму
627 273,14 грн, зокрема: ВАТ "Завод "Будматеріали" - 286 827,16 грн,
ДТГО "Південно-Західна залізниця" - 156 445,98 грн, ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" - 184 000 грн. Всього було завдано великої матеріальної шкоди на загальну суму 802 978,03 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового провадження не встановлено безсумнівних доказів, які би свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 вказаних кримінальних правопорушень.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2020 року апеляцію прокурора залишив без задоволення, а виправдувальний вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
У касаційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд. Твердить, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, приймаючи рішення про залишення апеляції прокурора без задоволення, усупереч вимогам ст. 377 КПК 1960 року не зазначив в ухвалі підстав, на яких апеляцію визнано необґрунтованою, не перевірив належним чином усіх доводів, зазначених в апеляції, не дав вичерпної відповіді на них. Вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15,
ч. 5 ст. 191, ч. 1, ст. 219, ч. 1 ст. 366 КК. Зазначає, що дослідженими у справі доказами встановлено штучне створення заборгованості ВАТ "Лезниківський кар`єр" перед ТОВ "Омега" на суму 246 735 грн, про що зазначав і прокурор в апеляції. Натомість апеляційний суд зазначив, що факт виключення за ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 ТОВ "Омега" з реєстру вимог кредиторів не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Також вказує, що прокурор в апеляційній скарзі звертав увагу на те, що станом на березень 2006 року ОСОБА_1 достовірно було відомо про заборону продажу залізничної колії, оскільки це було роз`яснено йому головним бухгалтером ДПІ, однак він, продовжуючи здійснювати дії, спрямовані на реалізацію злочинного наміру, в серпні 2006 року з цього питання звернувся до бухгалтера ОСОБА_6, а також до Топорищенської сільської ради про відведення земельної ділянки під залізничну колію. Крім того, суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які узгоджуються з іншими дослідженими в суді доказами, але належно не оцінені та безпідставно не взяті до уваги.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Слободяник П.В. подав на касаційну скаргу прокурора заперечення, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 січня 2020 року - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, промову захисника - адвоката Слободяника П.В., який просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення апеляційного суду - без зміни, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи,колегія суддів дійшла такого висновку.
За змістом касаційної скарги, незаконність судових рішень прокурор убачає
в неправильному встановленні судом першої інстанції фактичних обставин справи та наявність у справі доказів, що свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Однак з урахуванням вимог закону (ст. 398 КПК 1960 року) ці доводи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним
і обґрунтованим.
Згідно із ч. 4 ст. 327 КПК 1960 року виправдувальний вирок постановляється
у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Виходячи з вимог ч. 7 ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався. Суд докладно дослідив усі докази, зібрані у справі, у тому числі й установчий договір про створення
і діяльність ТОВ "Омега" і статут цього товариства від 15 травня 1995 року, згідно
з яким учасниками товариства є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, статут ТОВ "Омега" в новій редакції від 8 вересня 2006 року, за яким учасниками товариства залишилися ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ; банківські документи, які свідчать про те, що з 19 вересня 2006 року директором ТОВ "Омега" є ОСОБА_9 ; банківські документи, які свідчать про те, що з 1995 року директором ТОВ "Омега" був ОСОБА_7 ; протокол від 15 травня 1995 року зборів учасників цього товариства, згідно з яким ОСОБА_7 призначений на посаду директора товариства; протокол від 23 серпня 2006 року № 2 зборів учасників ТОВ "Омега", за яким лише у вказаний час ОСОБА_1 переуступив свою частку в товаристві своїй дружині ОСОБА_8 ; припис про заборону здійснення операцій щодо реалізації майна від 22 лютого 2006 року; лист голови правління ВАТ "Лезниківський кар`єр" ОСОБА_1 до начальника ДПІ Печерського району м. Києва від 1 лютого
2006 року щодо надання дозволу про здійснення продажу під`їзної залізничної колії; наказ від 30 березня 2006 року № 21 "Про списання під`їзної колії", підписаний ОСОБА_1 і від виконання якого відмовилася головний бухгалтер ОСОБА_2, а також показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на чому наголошується в касаційній скарзі прокурора. Суд дав цим доказам належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 .
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 за епізодом щодо замаху на заволодіння чужим майном (під`їзної залізничної колії) у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, із службовим підробленням, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що під час судового провадження встановлено, що в діях