Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 757/14149/17
провадження № 61-12529св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Громадська організація "Миколаївський обласний союз ветеранів та учасників антитерористичної операції"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В. та Мельника Я. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Громадська організація "Миколаївський обласний союз ветеранів та учасників антитерористичної операції", про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3 235 200 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", відповідно до наказу військового комісара Ленінського районного військового комісаріату від 29 січня 2015 року № 15 позивача, як офіцера Збройних сил України, було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, яку він проходив в 501 окремому батальйоні морської піхоти (501 ОБМП) на посаді командира роти.
З 13 грудня 2016 року до 26 грудня 2016 року за направленням УСВП Інгульського району ДПСЗН Миколаївської МР, позивач, як учасник АТО, проходив психологічну реабілітацію в санаторії "Оризонт" і знаходився у чудовому фізичному і морально-психологічному стані.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в американському журналі Wall Street Journal була надрукована стаття ОСОБА_2, в якій останній веде пропаганду ідеї тотальної і самознищувальної капітуляції України у війні за свою свободу, незалежність і територіальну цілісність, частина якої тимчасово окупована іноземним агресором; проявляє неповагу до української національної гідності; посягає на честь громадян України, які відстоювали і відстоюють українську незалежність зі зброєю в руках; вбиває віру громадян України у свою державоспроможність; остаточно деморалізує українське суспільство та підриває довіру до України за кордоном як до країни, що не має стійких орієнтирів власного розвитку та керується кон`юнктурою та страхами у визначенні свого історичного шляху; нав`язує суспільству ідеї капітуляції в обмін на закінчення війни на Донбасі; порушує забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
13 січня 2017 року ОСОБА_1 вперше дізнався про статтю відповідача. Після ознайомлення із нею, позивач зрозумів, що ОСОБА_2 фактично пропонує українцям прихований акт капітуляції, що викликало у позивача негативні емоції і душевні страждання. Внаслідок цього позивачу стало зле і він був змушений звертатись за медичною допомогою, викликавши швидку медичну допомогу 13 і 14 січня 2017 року. У зв`язку з пропагандою відповідачем антиукраїнських ідей позивач зазнав душевних страждань, які викликали фізичний біль. У подальшому, після ознайомлення у відкритій мережі Інтернет з інформацією про відповідача, позивач дійшов висновку, що відповідач має привілеї відносно позивача за ознаками політичних переконань, етнічного походження та майнового стану, що порушує конституційний принцип рівності громадян, оскільки відповідач був народним депутатом України, є євреєм за походженням і займає 4 місце за багатством в Україні по версії американського журналу Forbes. Зазначає, що внаслідок пропаганди відповідачем антиукраїнських ідей, позивач зазнав моральної шкоди, яка виражається у відчутті неповаги до статусу учасника бойових дій - захисника Вітчизни та військової служби у лавах Збройних сил України; спроби з боку відповідача деморалізації позивача, як офіцера Збройних сил України; у переживаннях позивача за долю українського народу внаслідок пропаганди відповідачем антиукраїнських ідей і викликаного цим погіршення стану здоров`я позивача; замаху з боку відповідача на вбивство віри позивача в українську державоспроможність; нав`язуванні з боку відповідача позивачеві ідеї капітуляції в обмін на закінчення війни на Донбасі; у фізичному болю та душевних стражданнях, пов`язаних з приниженням української національної честі і гідності; відчутті несправедливості у позивача внаслідок різності майнового стану позивача і відповідача і викликаних цим різності обов`язків; відчутті несправедливості у позивача внаслідок різності політичних переконань позивача і відповідача, які обидва є громадянами України; порушенні стосунків позивача з оточуючими людьми, викликаному пропагандою відповідачем антиукраїнських ідей; сукупності вкрай неприємних, обтяжливих та болісних відчуттів позивача, при яких він відчуває фізичний і емоційний дискомфорт, біль, стрес та душевні страждання; порушенні відповідачем забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві; відсутності рівності в матеріальних благах й відповідно рівності в умовах існування, тобто економічної рівності між позивачем і відповідачем; погіршення фізичного і морально-психологічного стану позивача, чим порушено його права, як учасника бойових дій, які підлягають судовому захисту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, що йому завдана моральна шкода та доказів того, що вона завдана саме діями відповідача. Суд першої інстанції вказував, що відсутні будь-які докази розповсюдження неправдивої інформації зі сторони відповідача, а також взяв до уваги, те, що позивач не звертався з вимогою про визнання інформації недостовірною.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема ним не доведено факт завдання йому моральної шкоди неправомірними винними діями відповідача ОСОБА_2, в зв`язку із чим апеляційний суд вважав рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а висновок останнього про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.
Суд апеляційної інстанції вказував, що доводи апелянта про те, що доказом, який підтверджує факт завдання йому моральної шкоди відповідачем, є лист Миколаївської обласної психіатричної лікарні №01-13/859 від 31 травня 2017 року, є необґрунтованими, оскільки в даному листі зазначено, що позивач звернувся до лікарні зі скаргами на роздратування, нервозність, порушення сну, зниження настрою та апетиту, причиною зазначив статтю ОСОБА_2 у журналі Wall Street Journal . Тобто, цей лист не містить медичного висновку про те, що погіршення стану психологічного здоров`я позивача обумовлене фактом ознайомлення його зі статтею ОСОБА_2 у журналі Wall Street Journal . Разом вважав необґрунтованими доводи про неправомірність дій відповідача у зв`язку із розповсюдженням ним інформації в американському виданні Wall Street Journal, оскільки критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник посилається не те, що апеляційним судом не було досліджено зібрані у справі докази, які мали важливе значення для розгляду справи, а саме: лист Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя від 09 квітня 2019 року № 04-29/18-724 та лист Апарату Верховної Ради України від 27 березня 2019 року № 20-45/771 якими підтверджено факт складання відповідачем присяги на вірність Україні; лист Міністерства закордонних справ України від 21 березня 2019 року № 411/19-091-382 в якому вказано, що МЗС відомо про статтю відповідача у Wall Street Journal від 26 грудня 2016 року в якому висловлено критичну позицію щодо цієї публікації; лист Адміністрації Президента України від 25 березня 2019 року № 12-09/1014 в якому зазначено, що позиція викладена у статті відповідача не відповідає національним інтересам України.
Зазначає, що вказаними доказами доводиться факт порушення відповідачем національних інтересів України, що підтверджує, на думку заявника, неправомірність та винність дій ОСОБА_2
ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд відмовився вказувати ці докази, натомість вони підтверджують неправомірні та винні дії відповідача. Вказане порушення засад правосуддя відбулось у зв`язку із врахуванням соціального походження та майнового стану відповідача.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що позивачем було заявлено клопотання про виклик свідків: Надзвичайного та Повноважного Посла України в США ОСОБА_6 ; народного депутата України ОСОБА_7 ; народного депутата України, голову Меджлісу кримськотатарського народу ОСОБА_8, заступника голови адміністрації Президента України ОСОБА_5., які були безпідставно та необґрунтовано відхилені судами. Судами було порушено засади правосуддя, адже, на думку заявника, наведене свідчить про те, що суд взагалі відмовився зазначати докази, які підтверджують неправомірні і винні дії відповідача за порушення ним присяги. Порушення засад правосуддя відбулося внаслідок соціального походження та майнового стану відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
В вересні 2019 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Почекай М. В. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на її необґрунтованість.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
28 серпня 2019 року справа № 757/14149/17 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", відповідно до наказу військового комісара Ленінського районного військового комісаріату від 29 січня 2015 року № 15 позивача ОСОБА_1, як офіцера Збройних сил України, було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, яку він проходив в 501 окремому батальйоні морської піхоти (501 ОБМП) на посаді командира роти.
В термін з 13 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року за направленням Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, позивач, як учасник АТО, проходив психологічну реабілітацію в санаторії "Оризонт" і його психологічний стан на момент виписки перебував у нормі.
Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в американському журналі Wall Street Journal була надрукована стаття ОСОБА_2, в якій останній веде пропаганду ідеї тотальної і самознищувальної капітуляції України у війні за свою свободу, незалежність і територіальну цілісність, частина якої тимчасово окупована іноземним агресором; проявляє неповагу до української національної гідності; посягає на честь громадян України, які відстоювали і відстоюють українську незалежність зі зброєю в руках; вбиває віру громадян України у свою державоспроможність; остаточно деморалізує українське суспільство та підриває довіру до України за кордоном як до країни, що не має стійких орієнтирів власного розвитку та керується кон`юнктурою та страхами у визначенні свого історичного шляху; нав`язує суспільству ідеї капітуляції в обмін на закінчення війни на Донбасі; порушує забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
В поданій позовній заяві позивач вказував, що після ознайомлення 13 січня 2017 року із статтею відповідача, він зрозумів, що відповідач фактично пропонує українцям прихований акт капітуляції, що викликало у позивача негативні емоції і душевні страждання, внаслідок чого йому стало зле і він був змушений звертатись за медичною допомогою, викликавши швидку медичну допомогу 13 і 14 січня 2017 року.
В матеріалах справи міститься довідка ДП "Південь-курорт-сервіс" від 18 травня 2017 року, з якої встановлено, що позивач з 13 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року за направленням Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, як учасник АТО, проходив психологічну реабілітацію в санаторії "Оризонт", на момент виписки знаходився в нормальному стані та лист Миколаївської обласної психіатричної лікарні від 31 травня 2017 року № 01-13/859, відповідно до якого позивач звернувся 17 січня 2017 року до лікарні зі скаргами на роздратування, нервозність, порушення сну, зниження настрою та апетиту, причиною зазначив статтю ОСОБА_2 у журналі Wall Street Journal ; було поставлено діагноз "Посттравматичний розлад, депресивний синдром".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.