ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/559/17
адміністративне провадження № К/9901/33179/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/559/17
за позовом Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна", за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області - про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Семенюка М.М., і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" (далі - відповідач, ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна"), за участю третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (далі - третя особа), із вимогами: стягнути з ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" пеню, нараховану на прострочену заборгованість по бюджетній позичці в сумі 177180,63 грн та відсотки, нараховані за користування бюджетною позичкою в сумі 9291,05 грн.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що на виконання розпорядження від 17.10.1994 №752-р, з метою забезпечення підприємств легкої, шинної та машинобудівної промисловості капроновими нитками і кордонною тканиною було укладено договори про надання бюджетної позички ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" у сумі 90 млрд. карбованців та 15 млрд. карбованців. Однак станом на 01.04.2017, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення бюджетної позички, наданої у 1994 році, за ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" утворилась заборгованість по пені та відсотках у сумі 186471,68 грн.
3. Відповідач проти позову заперечував і вказав, що відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 "Б" про визнання банкрутом ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" було порушено провадження у справі про банкрутство останнього, з огляду на що не можуть враховуватися податкові вимоги від 24.07.2002 та від 02.09.2002, оскільки під час розгляду справи №1/5/132 "Б", відповідні податкові зобов`язання у сумі 3283213,03 грн, у тому числі по погашенню бюджетної позички та відсотків у сумі 1418041,51 грн, були включені до реєстру вимог кредиторів, згідно з ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 року в справі №1/5/132 "Б", у складі податкової заборгованості та були повністю погашеними. Також відповідач пояснив, що відповідно до вимог частини четвертої статті 12 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 "Б". Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. На підставі чого представник відповідача уважає, що якщо термін виконання податкових зобов`язань настав до введення мораторію, то під час його дії органи державної податкової служби не мають права донараховувати пеню чи штрафи за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань. Проте, як убачається з позовних вимог, відповідачу було необґрунтовано нараховано пеню за бюджетною позичкою. При цьому, заявлена заборгованість не підтверджується відповідачем, про що свідчать підписані сторонами акти інвентаризації заборгованості та відповідні листи на адресу органів казначейства. Водночас нарахування та стягнення пені не передбачено договорами від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" зареєстровано як юридичну особу Житомирським міським управлінням юстиції 08.06.1995 і як платник податків відповідач знаходиться на обліку у Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області (а.с.6).
5. Указане підприємство було отримувачем бюджетної позички, яка надавалась згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.1994 №752-р.
6. На виконання вказаного розпорядження було укладено договори від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63 про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" у сумі 15 млрд. карбованців та 90 млрд. карбованців відповідно (а.с.7, 84).
7. Згідно з поданнями Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області від 03.01.2017 №02-08/21 та №02/08/22, за відповідачем рахується заборгованість по пені на суму 177180,63 грн і відсоткам на суму 9291,05 грн за користування позичкою, наданою у зв`язку із тимчасовими фінансовими труднощами (а.с.9-10).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково: стягнув із ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" на користь Державного бюджету України пеню, нараховану на прострочену заборгованість по бюджетній позичці, в сумі 177180,63 грн; в решті позовних вимог відмовив.
9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив із того, що з акту звірки Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Ліквідаційної комісії ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" убачається, що підприємством визнано заборгованість по бюджетній позичці станом на 16.02.1998, 01.10.1998, 06.07.1999 у сумі 1611600,00 грн, у тому числі 1434400,00 грн сума заборгованості (1050000,00 грн - сума заборгованості з основного боргу і 384400,00 грн - відсотки за користування позикою) та 177200,00 грн сума заборгованості по пені (а.с.62). Протягом 2002 року підприємством було погашено 16,4 тис. грн основного боргу та 19,37 грн пені. Станом на 01.01.2003 сума заборгованості складала 1595222,14 грн, у тому числі: 1033641,51 грн - основний борг, 384400,00 грн - відсотки за користування позикою та 177180,63 грн - пеня.
10. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 "Б" було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якою також було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.31).
11. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 в справі №1/5/132 "Б" було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", зокрема включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у сумі 3283213,03 грн боргу.
12. ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", на виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.07.2003 в справі №1/5/132 "Б" протягом 2009-2010 років було сплачено 1033641,51 грн основного боргу по бюджетній позичці та 384400,00 грн відсотків за користування бюджетною позичкою, що підтверджується платіжними дорученнями.
13. Суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що до реєстру вимог кредиторів була включена сума боргу зі сплати відсотків за користування бюджетною позичкою, а саме 9291,05 грн. Водночас сума боргу зі сплати пені 177180,63 грн до реєстру вимог кредиторів включена не була, а, отже, не була сплачена відповідачем.
14. При цьому, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області порушено вимоги мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 в справі №1/5/132 "Б", оскільки заборгованість ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" на загальну суму 186471,68 грн виникла до введення мораторію 27.12.2002, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом звірки з бюджетом, згідно з яким за ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" станом на 06.07.1999 рахується пеня у розмірі 177203,10 грн (а.с.62) та розрахунком відсотків, нарахованих за користування бюджетною позичкою, згідно з яким період нарахування відсотків розпочався з 01.11.1994 (а.с.63-70).
15. Також судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача щодо того, що нарахування пені не передбачено умовами договорів бюджетної позички від 30.03.1994 №13 та від 27.10.1994 №63, оскільки нарахування пені через неналежне виконання зобов`язань щодо повернення бюджетної позички передбачено вимогами частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України та пунктами 11-14 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 (далі - Порядок №174).
16. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, звертаючись з цим позовом у частині стягнення заборгованості зі сплати пені у сумі 177180,63 грн, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області діяла правомірно, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 03 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шипуліній Т.М., суддям Бившевій Л.І., Хохуляку В.В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року задоволено заяви Шипуліної Т.М ., Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. про самовідвід.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Шевцовій Н.В.
23. У касаційній скарзі Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
24. На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на незаконність і необґрунтованість цих рішень.
25. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
27. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.