ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/1626/16
адміністративне провадження № К/9901/17776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів- Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
при секретарі - Мовчан А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Тартачника Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б.)
у справі № 806/1626/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Житомирській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ від 21.06.2016 №131 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби полковника поліції ОСОБА_1;
поновити ОСОБА_1 (С-529496) на службі в Національній поліції на посаді начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, показаннями свідка підтверджується, що позивачем особисто, шляхом підписання рапорту від 21.06.2016, було виявлено бажання про звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів раніше двомісячного терміну. Крім того, у рапорті позивач відмовляється від усіх запропонованих посад, претензій щодо звільнення не має, на звільненні наполягає, просить його звільнити з 29.07.2016. Відтак, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наведені ним у позовній заяві обставини, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 21 червня 2016 року №131 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби полковника поліції ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 (С-529496) на службі в Національній поліції на посаді начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано заперечень ОСОБА_1, що він не мав намірів звільнятися на умовах визначених в рапорті від 21.06.2016 року та невчинення в рапорті, особисто ОСОБА_1, підпису. Так, в ході з"ясування обставин справи, судом встановлено факт написання спірного рапорту від 21.06.2016 року не ОСОБА_1, а іншою особою - ОСОБА_3, підлеглою ОСОБА_1, яка, як свідок, суду першої інстанції підтвердила зазначену обставину про що суд відобразив в оскарженому рішенні та при цьому зазначив, що зі слів цього ж свідка, рапорт, ОСОБА_1 в подальшому, підписав особисто. Суд першої інстанції, приймаючи за основу покази зазначеного свідка щодо підпису рапорту, ..."в подальшому, підписав особисто." без з"ясування конкретних обставин вчинення підпису у спірному рапорті, прийняв доведеним факт вчинення саме ОСОБА_1 підпису в рапорті написаного ОСОБА_3 . На підтвердження доводів позивача про відсутність наміру звільнятися, на думку суду, свідчить запит Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 01.08.2016 року на звернення ОСОБА_1 до керівництва Національної поліції України з рапортом про подальше проходження служби на посаді начальника відділу (відокремленого територіального підрозділу в Житомирській області) Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" (а.с.105). Крім того, суд зазначив, що висновком експертів від 20.12.2016 №17776/17777/16-32 встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у рапорті від 21.06.2016 не виявилося можливим, але суд не зазначив, що цією ж експертизою не підтверджено і факту вчинення підпису на рапорті особисто ОСОБА_1 (а.с.73-76). При цьому, колегія суддів вважала, що підтвердження (спростування) факту вчинення конкретною особою підпису могло бути визначено саме експертним шляхом і не може доводитися показами свідка.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
21 квітня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене рішення, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Житомирській області вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано заперечень позивача, що він, начебто не мав наміру звільнитися на умовах, визначених в рапорті, оскільки вказане підтверджується діями ОСОБА_4 26.06.2016 щодо організації винесення своїх особистих речей зі свого службового кабінету, які зафіксовані на відеозапису з стаціонарних камер спостереження у адмінбудівлі ГУНП в Житомирській області, що долучений до матеріалів справи. У подальшому, відповідно до записів Журналу обліку входу/виходу керівного складу ГУНП в Житомирській області, на території ГУНП у Житомирській області не зафіксовано присутність ОСОБА_4 після 26.06.2016, що підтверджує його обізнаність щодо наявності рапорту про звільнення з органів Національної поліції та видання відповідного наказу. Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на лист Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 01.08.2016 як на підтвердження наявності намірів позивача продовжити службу, скаржник вважає помилковими, оскільки даний лист було отримано відповідачем після звільнення ОСОБА_4 з органів поліції, а також те, що позивач не ставив до відома керівництво ГУНП в Житомирській області про намір проходити службу в ДУ "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України". Щодо висновку суду апеляційної інстанції стосовно необхідності підтвердження (спростування) факту вчинення ОСОБА_1 підпису лише експертним шляхом і не можливість доведення даного факту показаннями свідків, то скаржник зазначив, що судом не взято до уваги, що заява позивача про прийом його до органів поліції також не була написана ОСОБА_1, а іншою особою, хоча підпис на вказаній заяві схожий на підпис позивача, що може ставити під сумнів законність прийняття його на службу до органів поліції. Крім того, суд апеляційної інстанції необгрунтував чому показання свідка ОСОБА_3 не були прийняті до уваги, а відтак безпідставно визнав докази позивача і водночас відхилив докази відповідача без наведення належних мотивів.
12.06.2017 позивачем до суду касаційної інстанції було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_4 вважає твердження скаржника необґрунтованими та не безпідставними. Відтак, просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області - без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області на посаді начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області та наказом ГУНП в Житомирській області від 21.06.2016 №131 о/с за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" був звільнений з органів поліції з 29.07.2016 (у зв`язку із скороченням штатів).
Підставою видачі вказаного наказу слугував рапорт позивача від 21.06.2016.
Сторонами, в ході судового розгляду справи, не заперечено що наказом ГУНП в Житомирській області від 31.05.2016 №185 посада позивача - начальник управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Житомирській області була скорочена.
03.06.2016 позивача ознайомлено, що його посада скорочена, а також повідомлено, що він буде звільнений зі служби з поліції через скорочення штатів через два місяці про, що свідчить його особистий підпис у розписці, яку було оглянуто у ході судового розгляду та копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.19).
21.06.2016 позивачем на ім`я начальника ГУНП в Житомирській області було подано рапорт про звільнення його зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", раніше двомісячного терміну від дати попередження про можливе скорочення (а.с.21).
Також у вказаному рапорті зазначено, що ОСОБА_1 від усіх запропонованих посад відмовляється, а також, претензій щодо звільнення - не має, на звільненні наполягає та просить його звільнити з 29.07.2016.
В судовому засіданні позивач посилався на те, що не пам`ятає чи писав такий рапорт, оскільки наміру звільнятися у нього не було.
Для надання оцінки вказаному рапорту за клопотанням представника позивача призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання: Чи виконано у рапорті від 21.06.2016 підпис ОСОБА_1.