РІШЕННЯ
Іменем України
10 липня 2020 року
Київ
справа №9901/418/19
адміністративне провадження №П/9901/418/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Дашутіна І.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправними і скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Верховного Суду як суду першої інстанції 6 серпня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі також - "ВККС України" або "Комісія"), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів;
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 липня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі, оголошеному відповідачем 2 липня 2019 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 серпня 2019 року про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення на посаду судді до іншого суду в частині обмеження прав ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
На переконання позивачки, оскаржувані рішення Комісії від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року дискримінують її як діючу суддю, оскільки визначений в оголошенні порядок подання кандидатами документів суперечить нормам Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді №141/зп-16 від 2 листопада 2016 року і статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка чітко вказує на те, що конкурс має бути проведено відповідно до вимог Положення про проведення конкурсу. Дискримінація, на думку позивачки, полягає в тому, що конкурси були оголошені лише для обмеженої частини кандидатів на посаду судді чи суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання без врахування тих суддів, які його не пройшли.
Отже, на думку позивачки, Комісія, незважаючи на гарантії незалежності суддів, які закріплені Конституцією України, усупереч Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порушуючи вимоги Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", прийняла оскаржувані рішення від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року, яким поставила в умови нерівного становища осіб, які мають намір взяти участь у конкурсі на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, а саме: позбавила позивачку можливості взяти участь у цьому конкурсі.
Крім того, позивачка вказала, що обмеження застосовані Комісією при оголошенні конкурсів, вважає перешкодами у доступі до професії судді, які були визнані Європейським судом з прав людини такими, що впливають на приватне життя.
Також позивачка зазначає, що у рішенні Комісії від 19 липня 2019 року, яким відмовлено позивачці у допуску до участі в конкурсі, оголошеному 2 липня 2019 року, позивачка вбачає порушення, які полягають у тому, що Комісія у такий спосіб допустила до участі у конкурсі таку кількість кандидатів, щоб для них був відсутній конкурс з огляду на таку ж кількість вакантних посад.
Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2019 року відкрито провадження у справі і вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.
До Верховного Суду 4 жовтня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає законними прийняті ним рішення від 2 липня 2019 року №108/зп-19, від 19 липня 2019 року, від 1 серпня 2019 року №141/зп-16.
У відзиві на позовну заяву ВККС України зазначила, що затвердження умов конкурсу на зайняття вакантної посади судді, визначення процедури проведення такого конкурсу відноситься до дискреційних повноважень Комісії як органу, відповідального за формування суддівського корпусу.
На думку відповідача, Комісія використала дискреційне повноваження з метою, з якою воно було їй надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо. Ухвалення Комісією рішень про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів і затвердження умов його проведення є реалізацією повноважень Комісії, які надані Законом, що не може розцінюватись як дискримінація стосовно окремих осіб.
Водночас, як зазначає відповідач, оскаржувані рішення Комісії від 2 липня 2019 року і від 1 серпня 2019 року не породжують для позивачки будь-яких прав та/або обов`язків, оскільки є актами індивідуальної дії, які породжують права і обов`язки тільки для визначеного цим актом кола суб`єктів, яким його адресовано.
Щодо оскаржуваного рішення від 19 липня 2019 року відповідач вказує, що, встановивши невідповідність позивачки вимогам до кандидатів, які є обов`язковими для допуску до участі в оголошеному 2 липня 2019 року Комісією конкурсі, у Комісії були відсутні правові підстави для допуску позивачки до участі в такому конкурсі на підставі її звернення до Комісії із відповідною заявою.
Одночасно відповідач звертає увагу на те, що проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі за результатами кваліфікаційних іспитів, є одним із етапів і стадій порядку добору і призначення на посаду судді, визначеного статтею 70 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Метою добору суддів, а, отже, метою оголошення 2 липня 2019 року ВККС України конкурсу для осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів є наповнення та укомплектування місцевих судів суддями, задля можливості кожній особі в розумні строки забезпечити неупереджений і справедливий розгляд справ місцевими судами. Отже метою цього конкурсу є врегулювання критичної ситуації зі здійснення правосуддя, що склалася у місцевих судах у зв`язку з масовим звільненням суддів.
Крім того, 9 жовтня 2019 року ВККС України подала до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просила закрити провадження у справі №9901/418/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 1 серпня 2019 року №140/зп-19. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказав, що рішенням Комісії від 8 жовтня 2019 року №182/зп-19 скасовано проведення оголошеного оскаржуваним рішенням №140/зп-19 Конкурсу,
а тому у суду наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Також відповідач зазначає, що проведення вказаного Конкурсу скасовано, а відтак предмет спору в цій частині адміністративної справи відсутній.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішеннями Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справах №9901/378/19, №9901/426/19, якими суд скасував рішення ВККС України (від 2 липня і 1 серпня 2019 року), які є предметом оскарження у цій справі.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказані рішення Верховного Суду у справах №9901/378/19, №9901/426/19 були переглянуті Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку, а отже набрали законної сили.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року скасовано рішення Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №9901/378/19 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року рішення Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі №9901/426/19 скасовано, а провадження у справі закрито.
З урахуванням викладеного, ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року поновлено провадження у цій справі і призначено судове засідання на 8 липня 2020 року о 14.00 год у приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 8 липня 2020 року (у зв`язку з відпусткою члена колегії Єресько Л.О.) визначено такий склад суду: головуючий суддя Мартинюк Н.М., судді Дашутін І.В., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Яковенко М.М.
Позивачка у судові засідання, призначені на 9 жовтня 2019 року, 30 жовтня 2019 року, 8 липня 2020 року не з`явилася, водночас скерувала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 8 липня 2020 року, не з`явився, подав клопотання, в якому просив суд врахувати при призначенні справи до розгляду по суті ту обставину, що ВККС України фактично перебуває у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені на підставі норм Закону, водночас новий склад ВККС України ще не утворений у визначеному законодавством порядку. Отже, на думку відповідача, ВККС України не має можливості належним чином відстоювати свою позицію в суді та реалізовувати передбачені нормами КАС України права учасника справи, що свідчить про незабезпечення ефективного способу юридичного захисту учаснику судового процесу.
За змістом частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, відповідно до частини другої вказаної статті суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Проаналізувавши подане представником відповідача клопотання і надані ним докази, колегія суддів дійшла висновків про те, що названі причини не містять ознак (рис) неповажних, оскільки неявка представника ВККС України у судове засідання не пов`язана з винною, недбалою, легковажною чи іншою подібною поведінкою Комісії. Представник відповідача не з`явився в судове засідання вперше, але завчасно повідомив суд про причини неявки.
Неможливість представника Комісії брати участь в судовому засіданні, оскільки триває і у визначений законом строк не завершився процес формування нового складу ВККС України, за значенням не може визнаватися неповажною причиною. Однак слід звернути увагу на те, що строк, протягом якого Вища рада правосуддя повинна сформувати новий склад Комісії не тільки закінчився, а й розтягнувся до невідомого проміжку часу, що характеризується як об`єктивно не визначена, віддалена в часі подія.
Верховний Суд враховує також і те, що рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 визнано неконституційними окремі положення законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, в тому числі, які визначали порядок формування нового складу ВККС України. Натомість формування нового складу Комісії без законодавчих змін наразі є неможливим, тому строки формування нового складу ВККС України є невідомими і непрогнозованими.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що подальше затягування розгляду цієї справи може негативно вплинути на здійснення захисту законних прав та інтересів особи (позивачки), яка звернулася за ним до адміністративного суду і має законні очікування на справедливе розв`язання спору в межах розумного строку. Тому в цьому випадку право на своєчасний і справедливий розгляд справи і захист від стверджуваного порушення права позивачки має пріоритет перед такими причинами неявки суб`єкта владних повноважень до суду.
Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року задоволено клопотання представника ВККС України від 9 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Закрито провадження у справі №9901/419/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 серпня 2019 року №140/зп-19.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
Указом Президента України "Про призначення суддів" №676/2007 від 1 серпня 2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду, строком на п`ять років.
Рішенням Комісії від 18 березня 2016 року №71/ко-16 у процедурі проведення первинного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, Комісія визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила можливості здійснювати правосуддя у Черкаському окружному адміністративному суді.
Відповідно до вказаного рішення Комісія направила позивачку на навчання до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки з червня до серпня 2016 року, з подальшим проходженням повторного кваліфікаційного оцінювання у п`ятиденний термін після 22 серпня 2016 року, відповідно до абзацу другого пункту 5.10 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.
За результатом успішного проходження перепідготовки ректор Національної школи суддів України ОСОБА_2 оформив Звіт від 5 серпня 2016 року з висновком про успішне виконання позивачкою Індивідуальної навчальної програми.
В подальшому ВККС України у 2018 році ухвалила рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 . За результатами такого оцінювання 23 травня 2018 року ВККС України ухвалила рішення №786/ко-18 в процедурі кваліфікаційного оцінювання про невідповідність позивачки займаній посаді (набрала 625 балів, не пройшла співбесіду).
5 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання як судді першої інстанції за адміністративною спеціалізацією на підставі частини третьої статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (через рік з дня ухвалення рішення Комісії за результатами останнього оцінювання).
Проте, листом ВККС України від 27 червня 2019 року №21-3598/19, за підписом Голови Комісії Козьякова С.Ю., позивачці відмовлено у проведенні оцінювання з посиланням на те, що чинними нормативно-правовими актами не передбачена можливість проведення повторного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. А тому призначення і проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 не вбачається можливим.
Разом з тим, Комісія у вказаному листі зазначила, що чинними нормативно- правовими актами проведення кваліфікаційного оцінювання передбачено у таких випадках: за заявою для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді; за рішенням Комісії у зв`язку з накладенням стосовно судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; для цілей перевірки відповідності судді займаній посаді.
Наразі прийом заяв і документів для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Комісією не здійснюється. А також відсутня інформація щодо накладення дисциплінарного стягнення на суддю Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
2 липня 2019 року ВККС України прийняла рішення №108/зп-19, яким було: оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах згідно з додатком 1 для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів; затверджено умови проведення конкурсу на зайняття зазначених посад згідно з додатком 2; установлено порядок подання заяв про участь у конкурсі; призначено дату проведення конкурсу на 7 серпня 2019 року; визначено склад комісії для вирішення питання щодо допуску до участі в конкурсі та формування рейтингу його учасників.
Крім того, ВККС України 2 липня 2019 року на підставі вказаного рішення оприлюднила на офіційному веб-сайті оголошення про оголошення конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для кандидатів на посаду судді, а саме, для осіб, які на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого загального суду за цивільною спеціалізацією на вакантні посади судді: Голосіївського районного суду міста Києва, Оболонського районного суду міста Києва, Подільського районного суду міста Києва, Святошинського районного суду міста Києва, Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зазначена заява направлена на адресу Комісії рекомендованим листом 12 липня 2019 року з штрих-кодовим ідентифікатором 1800199918192 і вручена уповноваженій особі Комісії Башук Г.В. 16 липня 2019 року відповідно до штемпеля з відміткою на поштовому повідомленні про вручення.
В подальшому, рішенням колегії ВККС України від 19 липня 2019 року позивачці відмовлено у допуску до участі в конкурсі, оголошеного Комісією 2 липня 2019 року на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів за цивільною спеціалізацією, про що було розміщено інформацію на її офіційному сайті.
За результатом ухваленого рішення Комісії допущено до участі у цьому конкурсі на зайняття 505 вакантних посад суддів місцевих загальних судів 604 кандидата, а також відмовлено у допуску до участі у конкурсі 12 кандидатам, серед яких є позивачка.
Позивачка, вважаючи, що рішення ВККС України від 2 липня 2019 року №108/зп-19 містить ознаки прямої дискримінації, а рішення від 19 липня 2019 року прийняте Комісією задля допуску до участі у конкурсі такої кількості кандидатів, щоб для них був відсутній конкурс з огляду на таку ж кількість вакантних посад, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Крім того, Комісія 1 серпня 2019 року прийняла рішення №140/зп-19, яким, зокрема:
- оголосила конкурс на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах шляхом переведення 220 вакантних посад суддів у місцевих судах, з яких 150 - у місцевих загальних судах, 20 - у місцевих господарських судах і 50 - у місцевих адміністративних судах, згідно з додатком 1;
- затвердила Умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду згідно з додатком 2;
- установила порядок подання заяв про участь у конкурсі, перелік документів і вимоги до таких документів, а також строк подання таких заяв і документів.
Водночас ВККС України 1 серпня 2019 року на підставі вказаного рішення оприлюднила на офіційному веб-сайті оголошення про конкурс на заміщення 220 вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення суддів на посаду судді до іншого суду відповідно до статей 79, 82 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 2 листопада 2016 року №141/зп-16 (зі змінами).
Пунктом 3 Умов проведення конкурсу встановлено, що до участі в конкурсі допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посади безстроково або строк повноважень яких не закінчився, і виявили намір бути переведеними на посаду судді до місцевого загального, місцевого адміністративного чи місцевого господарського суду та є такими, що:
1) відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, або підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону в разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі;
2) у порядку та строки, визначені цими Умовами, подали всі необхідні документи.
Однак 8 жовтня 2019 року Комісія прийняла рішення №182/зп-19, яким вирішила:
- скасувати проведення оголошеного рішенням Комісії від 1 серпня 2019 року №140/зп-19 Конкурсу;
- залишити без розгляду і повернути кандидатам заяви і документи, подані ними для участі у Конкурсі. Копії заяв і документів, поданих кандидатами, які є суддями, долучити до відповідних суддівських досьє.
IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідне положення міститься і в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", згідно з яким дискримінація - ситуація, за якої особа та /або група осіб, за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками зазначеними вище певними ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - "певні ознаки"), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Положенням частини першої статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в України" визначено принцип недискримінації у законодавстві України, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та /або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та /або груп осіб.
Положення статті 24 Конституції України кореспондується зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - "Конвенція"). Так, Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінацією є різниця у відношенні до осіб, які перебувають у однаковому або достатньо схожому становищі, без об`єктивного та обґрунтованого виправдання, іншими словами, якщо немає легітимної мети та балансу між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" від 06 липня 2005 року, пункт 49 рішення у справі "Унал Текелі проти Туреччини" від 16 листопада 2004 року).
Положеннями частини другої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді.
В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;
3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;
4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;
6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;
7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії;
8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;
9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посади суддів, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Комісії;
12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад суддів у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;
13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;
14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;
15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.
Порядок проведення відбіркового іспиту регламентовано статтею 73 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зокрема, відповідно до цієї статті відбірковий іспит проводиться ВККС у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.
ВККС на своєму офіційному веб-сайті повідомляє кандидатів на посаду судді, допущених до відбіркового іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніш як за десять днів до визначеної дати іспиту.
Невідкладно після закінчення відбіркового іспиту Комісія у присутності кандидатів на посаду судді забезпечує перевірку робіт і визначає з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад прохідний бал, що не може бути нижчим 75 відсотків максимально можливого бала відповідного відбіркового іспиту.
Результати відбіркового іспиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті ВККС не пізніше наступного дня після проведення іспиту.
За результатами відбіркового іспиту Комісія ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному веб-сайті ВККС.
Порядок складення відбіркового іспиту та методика оцінювання результатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС.