ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2583/16
адміністративне провадження № К/9901/38114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-Термінал" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (судді: Єщенко О.В. (головуючий), Димерлій О.О., Домусчі С.Д.) у справі № 815/2583/16,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-Термінал" (далі - позивач, ТОВ "Югтранс-Термінал") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0009921502 та № 0009911502 від 20.11.2015.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0009921502 та № 0009911502 від 20.11.2015, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009921502 та № 0009911502.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Югтранс-Термінал" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.11.2015 ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку сплати (перерахування) ТОВ "Югтранс-Термінал" податків, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2015 року (№ 9043959981 від 19.03.2015 та № 9072408739 від 17.04.2015 відповідно), за результатами якої складено акт № 3106/1502. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Югтранс-Термінал" п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що полягає у недотриманні позивачем строків сплати податкового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року (№ 9043959981 від 19.03.2015), де граничний строк сплати становив 30.03.2015, фактично сплачено податкове зобов`язання у сумі 1 798 932,00 грн 18.05.2015, тобто із затримкою у 49 днів; за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 року (в акті вказаний звітний період липень 2015 року) (№ 9072408739 від 17.04.2015), де граничний строк сплати становив 30.04.2015, фактично сплачено податкове зобов`язання у сумі 1 220 710,00 грн 18.05.2015, тобто із затримкою у 14 днів.
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009911502, яким позивачу у зв`язку із затримкою на 49 днів сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 798 932,00 грн визначено штраф, виходячи з 20% від вказаного грошового зобов`язання, у сумі 359 786,40 грн; податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 № 0009921502, яким позивачу у зв`язку із затримкою на 14 днів сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 1 220 710,00 грн визначено штраф, виходячи з 10% від вказаного грошового зобов`язання, у сумі 122 071,00 грн. Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, проте скарги були залишені без задоволення, висновки акту перевірки та рішення - без змін
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (поданої 19.03.2015), позивачем у рядку 25 (25.1) Декларації визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, у розмірі 1 798 932,00 грн. У рядку 26 Декларації сума залишку від`ємного значення по податку на додану вартість попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду склала у розмірі 14 687 448,00 грн. Згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (поданої 17.04.2015), позивачем у рядку 25 (25.1) Декларації визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, у розмірі 1 220 710,00 грн. У рядку 26 Декларації сума залишку від`ємного значення по податку на додану вартість попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду склала у розмірі 14 687 448,00 грн. Отже, на момент подання вказаної звітності за позивачем значиться переплата зобов`язання, що перевищує суми податку, які сплачуються до бюджету у лютому та березні 2015 року.
У наступних звітних періодах позивач зменшив суми податкового кредиту з урахуванням сум, які враховані для погашення зобов`язань за лютий та березень 2015 року.
Згідно даних картки особового рахунку платника, відповідач здійснив списання з обліку наявної переплати на підставі наявних податкових повідомлень-рішень від 15.01.2015 № 0000102202, від 28.04.2015 № 0000662202, № 0000702202, № 0000722202, у зв`язку із чим зарахування податку на додану вартість за лютий у розмірі 1 798 932,00 грн та за березень 2015 року у розмірі 1 220 710,00 грн відбулось 12.05.2015, тобто з порушенням правил, установлених п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що вказані податкові повідомлення-рішення були предметом судового оскарження. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, у справі № 815/2561/15 скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 815/2561/15 рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент списання переплати з податку на додану вартість вказані рішення контролюючого органу не були узгодженими, а відтак в силу абз. 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України у відповідача не було підстав зменшувати відповідну переплату за рахунок цих рішень, а незаконність податкових повідомлень-рішень жодним чином не могла вплинути на зобов`язання платника податку. Застосування податковим органом штрафних санкцій не було результатом неправомірної поведінки ТОВ "Югтранс-Термінал", оскільки ці санкції нараховані виключно в результаті ведення контролюючим органом внутрішнього обліку зобов`язань без врахування неправомірного зняття податкового кредиту. Крім того, судами встановлено, що камеральна перевірка декларацій за лютий, березень 2015 року проведена відповідачем 02.11.2015, тобто після скасування вказаних податкових повідомлень-рішень та безпідставного неврахування контролюючого органу цих обставин.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем своєчасно не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків визначених Податковим кодексом України, що відображено у акті перевірки, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):