ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 524/536/17
адміністративне провадження № К/9901/22480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 524/536/17
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 10 квітня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кривич Ж.Л., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів Жиглія С.П., Перцової Т.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області (далі - відповідач) із вимогами:
1.1. визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині невиплати йому у 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2006-2009 роки;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому за 2009 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати;
1.3. зобов`язати відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
2. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно з умовами колективного договору, укладеного між відповідачем і трудовим колективом, мала обов`язковий та безумовний характер.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 2002 року по 20 червня 2010 року працював у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області.
4. 15 травня 2006 року на Загальних зборах профспілкового комітету Виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука та Автозаводської районної Ради м. Кременчука було прийнято колективний договір на 2006-2009 роки, пунктом 5.3 якого передбачено, що в разі наявності коштів адміністрація зобов`язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.
5. Позивач із заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік до відповідача не звертався.
6. Уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачується на підставі обґрунтованої заяви, з якою позивач не звертався.
9. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
11. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що передбачений колективним договором обов`язок роботодавця виплатити працівникові матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань є безумовним.
12. Єдиним виключенням з цього правила є відсутність у роботодавця коштів для цієї мети.
13. Позивач наполягає, що під час розгляду справи відповідач доказів відсутності у нього коштів для виплати указаної допомоги за 2009 рік не надав.
14. З урахуванням викладеного позивач доводить, що правових підстав не виплачувати йому матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у відповідача не було.
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що роботодавець, узявши на підставі відповідного колективного договору на себе зобов`язання надавати матеріальну допомогу, у разі наявності коштів, зобов`язаний її виплатити. Позивач наполягає на тому, що відповідачем не було підтверджено належними доказами факт відсутності у нього коштів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич В.М., Шарапі В.М.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Шевцовій Н. В.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.