ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3061/13-а
адміністративне провадження № К/9901/40596/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській областіна постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя Мельникова Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112311 від 22.01.2013, № 0000222211 від 05.04.2013, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 5613,75грн., у тому числі 4491,00грн. за основним платежем та 1122,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000122311 від 22.01.2013, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 18001,00грн.; № 0000132311 від 22.01.2013, №0000212211 від 05.04.2013, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 352502,00 грн.
Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт № 6/2211/37525412 від 10.01.2013, яким встановлено порушення, серед іншого, вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2061702,00грн., від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 18001,00 грн., заниження ПДВ на 408877,00грн.
У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Текоілресурс" та ТОВ "Наша олія", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 22.01.2013 №0000112311, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 511096,25грн., з яких 408877,00грн. за основним платежем та 102219,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000122311, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 18001,00грн.; №00001323311, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2061702,00грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду скарги Товариства Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення №1764/10/10.2-17 від 01.04.2013, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013 №0000112311 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 505482,50 (основний платіж 404386,00 грн., штрафні (фінансові ) санкції 101096,50 грн.) та № 0000132311 в частині зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1709200,00 грн, в іншій частині вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 №0000122311 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
З врахуванням зазначеного рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0000212211 від 05.04.2013, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 352502,00грн. та № 0000222211 від 05.04.2013, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 5613,75 грн., з яких 4491,00 грн. за основним платежем та 1122,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, що оскаржуються позивачем, як і податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000112311, № 0000122311, № 0000132311.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000122311 від 22 січня 2013 року, № 0000212211 від 05 квітня 2013 року, № 0000222211 від 05 квітня 2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами щодо поставки товарів й їх подальше використання у власній господарській діяльності, що свідчить про правомірність формування податкових вигод.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 № 0000112311, № 0000132311, суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу, а відтак з дати отримання позивачем податкових повідомлень - рішень №0000212211 від 05.04.2013 та № 0000222211 від 05.04.2013, вищевказані податкові повідомлення - рішення вважаються відкликаними й не можуть бути предметом судового розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122311 від 22.01.2013, № 0000222211 від 05.04.2013, № 0000212211 від 05.04.2013 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 304754,00 грн. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення залишено без змін.
Скасовуючи судові рішення, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність додаткової оцінки операцій позивача з ТОВ "Наша олія" та ТОВ "Текоілресурс".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000122311 від 22.01.2013, № 0000222211 від 05.04.2013 та № 0000212211 від 05.04.2013 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 304754,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Текоілресурс" та ТОВ "Наша олія") щодо поставки макухи соняшникової та олії соєвої, які використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.