ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа №0240/2978/18-а
адміністративне провадження №К/9901/25112/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Вінницькій області) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року (суддя Крапівницька Н. Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року (судді Капустинський М. М., Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.) у справі №0240/2978/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26 квітня 2018 року №№2748489-5502-0214; 3748504-5502-0214; 3748487-5502-0214; 3748485-5502-0214; 3748482-5502-0214; 3748499-5502-0214;3748492-5502-0214; 31482-5502-0214; 3748494-5502-0214; 3748501-5502-0214; 3748497-5502-0214, якими визначено 1008065,51 грн зобов`язання зі сплати орендної плати.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 9 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, позов задовольнив.
При цьому, суди виходили з того, що позивач передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а податковий орган оскаржує право фермерського господарства як землекористувача, визнаючи останнім фізичну особу (орендаря), із чим пов`язує обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, у задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Суди встановили, що у березні - квітні 2016 року між ОСОБА_1 - (орендарем) та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - (орендодавцем) укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
7 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію фермерського господарства "Абшерон", одноособовим засновником (власником) якого є ОСОБА_1 .
У 2018 році відповідачем направлено позивачу податкові повідомлення-рішення, якими нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2018 рік за договорами оренди №№149,216-219,225,307.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За змістом статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У статті 7 цього Закону встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Статтею 8 Закону "Про фермерське господарство" передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".