ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 120/4723/18-а
адміністративне провадження № К/9901/32056/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя Крапівницька Н.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року (головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (далі - ТОВ "Кузьминецьке") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області), яке є правонаступником ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року форми "Р" №0012001406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1312660 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 875077 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 437539 грн; від 23 листопада 2018 року форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2132921 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань, вказувало на те, що надані ним первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у повній мірі відображають суть господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом, підтверджують реальність виконання умов укладених договорів, подальший рух товару, його переробку та подальшу реалізацію.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області на користь ТОВ "Кузьминецьке" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 51683,06 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, в обґрунтування вимог касаційної скарги, податковий орган зазначає про відсутність у контрагента позивача основних фондів та трудових ресурсів для виконання умов договорів.
ТОВ "Кузьминецьке" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 24 вересня 2018 року № 5945 та направлень виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кузьминецьке" з 26 вересня 2018 року тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності листопад 2017 року, з метою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Нові Долиняни", за результатами якої 11 жовтня 2018 року складено Акт №5023/1406/33837304 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено підпункт "а" пункту 198.1 статті 198, пункт 200.2, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Кузьминецьке": занижено податок на додану вартість за листопад 2017 року на суму 875077 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за листопад 2017 року на суму 2132921 грн.
На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області 23 листопада 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0012001406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1312660 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 875077 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 437539 грн; форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2132921 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем з Приватним підприємством "Нові Долиняни" не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що вказаний контрагент не має необхідних матеріальних ресурсів, основних засобів, складських приміщень, тощо необхідних для здійснення господарської діяльності.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Вінницькій області 23 листопада 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в обґрунтування рішення зазначив, що надані позивачем первинні документи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за договорами укладеними між позивачем та Приватним підприємством "Нові Долиняни", підтверджують правомірність формування позивачем своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаним вище контрагентом.
Зазначена позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПУ України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.