ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 804/3901/17
адміністративне провадження № К/9901/37515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 ( суддя Рябчук О.С. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 ( головуюий суддя Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/3901/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.02.2017 року №110100001/2017/200007/1 та скасування картки відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.02.2017 року №110100001/2017/00047.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017, позов задоволено: скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.02.2017 №110100001/2017/200007/1 та скасовано картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.02.2017 №110100001/2017/00047.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим - другорядним (резервним) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" та CHANGSHA JOYHWARE CO.,LTD укладено контракт на поставку продукції № 2664-СJ/СН-1 від 16.06.2014. Згідно контракту найменування, ціна та кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною контракту.
Між Товариством та продавцем (CHANGSHA JOYHWARE CO.,LTD) підписано додаткові угоди до контракту від 13.06.2016, 15.08.2016, 30.08.2016; специфікацію № 4 від 19.12.2016 до контракту, якою визначено опис та ціна товару.
На виконання вимог вказаного контракту позивач отримав товар, а саме: тарілка19 см, оздоблення малюнком, зображення в асортименті (арт. 0333BAV) 19 560 штук; тарілка24 см, оздоблення малюнком, зображення в асортименті (арт. 0334BAV) 10 788 штук; Салатник 15 см.( арт. 0335BAV).
Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1), тобто 1,0975 дол.США за кг.
Разом з митною декларацією форми МД-2 № 110100001/2017/201897 від 30.01.2017 позивачем подані: зовнішньоекономічний контракт № 2664-СJ/СН-1 від 16.06.2014 та додаткові угоди до контракту; специфікацію № 4 від 19.12.2016; рахунок-фактуру (інвойс) від 19.12.2016 № 161219; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 28.01.2017 № 3564; коносамент від 23.12.2016 № D0116120806; договір транспортного експедирування від 19.02.2013 № 2121; рахунок від 30.01.2017 № 47/17 на оплату морського перевезення (фрахту) за межами території України; рахунок від 30.01.2017 № 47/17 на оплату транспортно-експедиційних послуг по території України; генеральний договір добровільного страхування вантажів від 01.02.2016 № 1г6д; заяву на страхування від 06.01.2-17 № 1879.
Підприємством до митного органу подано додаткові документи: доповнення № 1 та № 2 до договору транспортного експедирування № 2121; заявку на перевезення вантажу № 14970/53663 від 23.12.2016 ; повідомлення про дату відвантаження товару від 09.12.2016; сертифікат про походження товару № 17С4403А1865/00026 від 19.01.2017 ; інвойс (проформа) № 160828 від 01.12.2016; прайс-лист від 01.12.2016; лист від страхової компанії № 5-17 від 02.02.2017; експертний висновок ТТП № ГО-297/1 від 02.02.2017; переклад коносамента від 23.12.2016 № D0116120806; додаткову угоду № 6 від 30.08.2016 до контракту; переклад сертифіката походження товару.
Митницею проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією та в електронному вигляді повідомлено позивача, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару.
03.02.2017 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110100001/2017/200007/1, яким митну вартість імпортованого товару визначено за шостим методом (за ціною 1,30 дол. США за кг) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.02.2017 №110100001/2017/00047.
В графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначено наступні зауваження щодо поданого декларантом пакету документів: відповідно до умов контракту від 16.06.2014 №2664- СJ/СН-1 товар поставляється на комерційних умовах поставки FOB DACHANBAY,Китай. З урахуванням положень статті 58 Митного кодексу та умов поставки (FOB), визначених зовнішньоекономічним контрактом, проведено перевірку повноти включення транспортної складової до заявленої декларантом митної вартості товару.
Договором транспортного експедирування від 19.02.2013 №2121 передбачено наявність заявки на перевезення вантажу. Серед документів, наданих до митного оформлення, відсутні доповнення до договору та заявка. Крім того, митниця вказала на потребу додатково надати сертифікати про походження товару та митну декларацію країни відправлення, письмове повідомлення продавця про дату відвантаження.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частини 1 та 2 статті 59 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.