ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа №803/64/15-a
адміністративне провадження №К/9901/27769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року (головуючий суддя - Дмитрук В.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Курилець А.Р.)
у справі 876/2933/15
за позовом Приватного підприємства "Бонанза Сервіс"
до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Приватне підприємство "Бонанза Сервіс" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.10.2014 №0009962205;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бонанза Сервіс" 182 грн 70 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підприємством забезпечено своєчасне та повне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій в сумі 3 659,05 грн.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем не забезпечено своєчасне (у день одержання готівкових коштів) оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків (Z-звітів) реєстратора розрахункових операцій, роздрукованих та вписаних в книгу обліку розрахункових операцій на наступний день (не в день одержання готівки) в загальній сумі 3 659 грн 05 коп.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 25.09.2014 по 26.09.2014 посадовими особами відповідача проведено перевірку господарської одиниці - кафе "Хурма", що знаходиться за адресою: місто Луцьк, проспект Соборності, 26, де здійснює господарську діяльність ПП "Бонанза Сервіс", з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про оплату праці", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", Кодексу законів про працю України.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: не забезпечено своєчасне (у день одержання готівкових коштів) оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО загальну суму 3 659 грн. 05 коп.
За результатами перевірки складено акт від 26.09.2014 №000421 (далі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0009962205, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в розмірі 18 295,25 грн.
За наслідками адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0009962205- без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.