Постанова
Іменем України
02 липня 2020 року
місто Київ
справа № 824/101/2019
провадження № 61-20255ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
секретар судового засідання - Шумінська М. І.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "АВІА-ФЕД-СЕРВІС",
боржник - Державна акціонерна холдингова компанія "АРТЕМ",
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії "АРТЕМ" на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі судді Волошиної В. М. у справі за заявою Акціонерного товариства "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016 за позовом Акціонерного товариства "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" до Державної акціонерної холдингової компанії "АРТЕМ" про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У червні 2019 року Акціонерне товариство "АВІА-ФЕД-СЕРВІС"
(далі - АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС") звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (далі - МКАС при ТПП РФ) від 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016 за позовом АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" до Державної акціонерної холдингової компанії "АРТЕМ" (далі - ДАХК "АРТЕМ") про стягнення коштів.
Вимоги клопотання обґрунтовувались тим, що рішенням 03 квітня 2018 року МКАС при ТПП РФстягнуто з Державної холдингової компанії "АРТЕМ" на користь АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" суму попередньої оплати в розмірі 92 992, 60 дол. США, суму відсотків, нарахованих за станом на 21 грудня 2016 року у розмірі 3 892, 31 дол. США, а також відсотки за користування грошовими коштами, що підлягають подальшому нарахуванню на суму попередньої оплати, в розмірі 92 992, 60 дол. США, що розраховуються за Цільовою ставкою по федеральних фондах Федеральної резервної служби США плюс три відсоткових пункти за період з 22 грудня 2016 року до день фактичного виконання зобов`язання з оплати заборгованості. Стягнуто з Державної холдингової компанії "АРТЕМ" на користь АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" суму витрат на юридичні послуги, надані представниками позивача, в розмірі 450 000, 00 російських рублів і 590 515, 36 російських рублів в рахунок відшкодування витрат позивача з оплати арбітражного збору.
Посилаючись на те, що зазначене рішення МКАС при ТПП РФ, яке набрало законної сили, добровільно боржником не виконується, заявник просив суд визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016 та після набрання судовим рішенням законної сили видати виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016.
Стислий виклад заперечень боржника
ДАХК "АРТЕМ" вимоги заяви не визнала, просила відмовити у її задоволенні через необґрунтованість та наявність підстав, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, для відмови у задоволенні заяви.
Заперечення обґрунтовувала тим, що визнання та приведення до виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року призведе до виведення заявником свого капіталу за межі України, що буде несумісним із застосованими до заявника санкціями, які є складовою публічного порядку України. Крім того, у задоволенні заяви АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" має бути відмовлено з тих підстав, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації не містить даних щодо особи ДАХК "АРТЕМ". Подане рішення та арбітражна угода вказують на особу боржника Державну холдингову компанію "АРТЕМ", що є відмінним від назви юридичної особи, яка зазначена у заяві стягувачем про визнання і надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року заяву задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року, прийнятого у складі голови колегії Вилкової Н. Г., арбітрів: Захарченко Т. Г., Четверткова А. М., у справі № 248/2016 за позовом АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" до ДАХК "АРТЕМ" про стягнення з ДАХК "АРТЕМ" на користь АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" суми попередньої оплати у розмірі 92 992, 60 дол. США; суми відсотків, нарахованих станом на 21 грудня 2016 року, у розмірі 3 892, 31 дол. США; відсотків за користування грошовими коштами, що підлягають подальшому нарахуванню на суму попередньої оплати, у розмірі 92 992, 60 дол. США, що розраховуються за цільовою ставкою по федеральних фондах Федеральної резервної служби США плюс три відсоткових пункти за період з 22 грудня 2016 року до дня фактичного виконання зобов`язання з оплати заборгованості; суми витрат на юридичні послуги, надані представниками позивача у розмірі 450 000, 00 російських рублів та 590 515, 36 російських рублів в рахунок відшкодування витрат позивача з оплати арбітражного збору.
Ухвала Київського апеляційного суду як суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що ДАХК "АРТЕМ" не підтвердила існування визначених статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею 478 ЦПК України підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016.
Київський апеляційний суд зазначив, що необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФє свого роду блокуванням рішення і буде носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі "Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece" від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В).
Відмінності у назві юридичної особи боржника, на які ДАХК "АРТЕМ" посилається у запереченнях як на підставу для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, усунуті МКАС при ТПП РФ шляхом прийняття постанови від 27 серпня 2019 року, якою доповнено найменування відповідача словом "акціонерна", з викладенням його на титульному листі, розділ "1 Початок і ведення арбітражного розгляду" і резолютивній частині арбітражного рішення від 03 квітня 2018 року у справі МАКС № 248/2016 в такій редакції: "Державна акціонерна холдингова компанія "АРТЕМ", м. Київ, Україна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14307699".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції 08 листопада 2019 року, ДАХК "АРТЕМ" просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтовується порушенням Київським апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що судом не застосовано правила, передбачені Конвенцією про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року
"Про ратифікацію Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (далі - Нью-Йоркська конвенція), які є обов`язковими для України, а також положення пункту "б" частини другої статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Зазначає, що судом не враховано, що визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, означатиме надання дозволу на фінансування збройної агресії Російської Федерації проти України. Вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Також ДАХК "АРТЕМ" стверджує, що боргові зобов`язання, що виникають у зв`язку з рішенням МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року, та кошти, які мають сплачуватися за цим рішенням, відносяться до активів АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" та підпадають під дію Закону України "Про санкції".
На переконання ДАХК "АРТЕМ", відповідно до постанови від 27 серпня 2019 року МКАС при ТПП РФне усунуто розбіжності у назві боржника, зокрема ДАХК "АРТЕМ" та Державна холдингова компанія "АРТЕМ".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" направило відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити без задоволення апеляційну скаргу ДАХК "АРТЕМ" у зв`язку з її безпідставністю.
Зазначає, що боржник не довів, що визнання та виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 квітня 2018 року суперечить публічному порядку України. Блокування виконання рішення МКАС при ТПП РФне передбачено Законом України "Про санкції".
Вважає, що обставини, на які посилається боржник, за певних умов можуть бути визнані підставою виключно для зупинення вчинення виконавчих дій після звернення рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року до примусового виконання.
Зазначає, що ДАХК "АРТЕМ" не заперечувало своєї участі у розгляді справи № 248/2016 МКАС при ТПП РФ.
Короткий зміст заперечень на відзив АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС"
ДАХК "АРТЕМ" надало суду письмової заперечення на відзив АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС", у якому зазначає, що доводи відзиву не спростовують доводів апеляційної скарги щодо порушення публічного порядку України.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДАХК "АРТЕМ", а ухвалою від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішенні суді першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2012 року між
АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" (Російська Федерація) та ДАХК "АРТЕМ" (Україна), з урахуванням погодженої додаткової угоди від 24 грудня 2014 року № 13, укладено договір поставки товарів № 2012-02-01 на загальну суму 2 660 004, 75 дол. США.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 договору поставка товару за цим договором здійснюється в рамках угоди між Урядом Російської Федерації і Урядом України від 18 листопада 1993 року "Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості".
У статті 11 договору сторони передбачили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з договору або у зв`язку з ним, будуть по можливості, вирішуватися шляхом переговорів сторін. У разі, якщо сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд і вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті за місцем знаходження позивача.
Сторони погодили, що у процесі розгляду і вирішення справи буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті за місцем знаходження позивача. Правом, яке регулює цей договір, є міжнародне право. Місце проведення засідань арбітражного суду - за місцем знаходження позивача. Мова арбітражного розгляду - російська. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті буде остаточним і обов`язковим для обох сторін (пункти 11.1, 11.2, 11.3 договору).
У зв`язку з неповерненням ДАХК "АРТЕМ" попередньої оплати у розмірі 92 992, 60 дол. США, сплаченої АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" за договором, покупець АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС", що є юридичною особою, заснованою за законодавством Російської Федерації, і знаходиться на її території, керуючись арбітражним застереженням, 21 грудня 2016 року звернулося до МКАС при ТПП РФз позовом до ДАХК "АРТЕМ" про стягнення попередньої оплати та відсотків за користування грошовими коштами.
МКАС при ТПП РФпозов прийнято до провадження за № 248/2016 та розпочато арбітражний розгляд справи за поданим позовом АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" до ДАХК "АРТЕМ".
03 квітня 2018 року МКАС при ТПП РФу складі голови колегії Вилкової Н. Г., арбітрів Захарченко Т. Г., Четверткова А. М. ухвалено рішення у справі № 248/2016, яким, з урахуванням внесених доповнень до рішення на підставі постанови від 27 серпня 2019 року, стягнуто з ДАХК "АРТЕМ" на користь АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" суму попередньої оплати в розмірі 92 992, 60 дол. США, суму відсотків, нарахованих за станом на 21 грудня 2016 року, в розмірі 3 892, 31 дол. США, а також відсотки за користування грошовими коштами, що підлягають подальшому нарахуванню на суму попередньої оплати в розмірі 92 992, 60 дол. США, що розраховуються за Цільовою ставкою по федеральних фондах Федеральної резервної служби США плюс три відсоткових пункти за період з 22 грудня 2016 року до дня фактичного виконання зобов`язання з оплати заборгованості. Стягнуто з ДАХК "АРТЕМ" на користь АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" суму витрат на юридичні послуги, надані представниками позивача, в розмірі 450 000, 00 російських рублів і 590 515, 36 російських рублів в рахунок відшкодування витрат позивача, понесених у зв`язку з оплатою арбітражного збору. В частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 944, 61 дол. США провадження у справі припинено. У задоволенні інших вимог АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" відмовлено.
ДАХК "АРТЕМ" не порушувало питання про оспорювання рішення МКАС при ТПП РФ від 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016. Під час розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу боржник не повідомляв суд про подану ним заяву до компетентного суду про скасування цього рішення.
Отже, рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016 є остаточним, набрало законної сили.
Доказів виконання боржником рішення міжнародного комерційного арбітражу від 03 квітня 2018 року у справі № 248/2016 у добровільному порядку матеріали справи не містять та боржником не надано.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
Заслухавши пояснення представників ДАХК "АРТЕМ", які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення представника АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС", який заперечив проти доводів апеляційної скарги й просив залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо норм права, які підлягали застосуванню судами першої інстанції
В оцінці доводів апеляційної скарги Верховний Суд врахував, що питання щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регулюється Нью-Йоркською конвенцією. Відповідно до статті 6 Закону України "Про правонаступництво України" Україна підтвердила свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Нью-Йоркська конвенція набрала чинності для України 10 січня 1961 року.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
За правилами статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.
З огляду на наведене, положення Нью-Йоркської конвенції є обов`язковими до виконання Україною, є пріоритетними та мають вищу юридичну силу щодо національного законодавства України (за винятком Конституції України), що регулюють спірні правовідносини.
У частині першій статті І Нью-Йоркської конвенції передбачено, що цей міжнародний договір застосовується до визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Її належить застосовувати також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.
За правилами статті ІІ цієї Конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або відображається в обміні листами або телеграмами.
Відповідно до статті ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Верховний Суд під час розгляду справи керується тим, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може вдаватися до оцінки правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.
Згідно із наведеними нормами права Україна як держава за загальним правилом визнає та виконує іноземні арбітражні рішення на підставі норм міжнародного права, імплементованих у національному законодавстві, не здійснюючи оцінки їх правильності по суті.
Щодо підстав для визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
Відповідно до частини першої статті V Нью-Йоркської конвенції у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де проситься визнання і приведення у виконання, докази того, що: (a) сторони в арбітражній угоді були за застосованим до них законом у будь-якій мірі недієздатними, або ця угода є недійсною згідно із законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесене;
(b) або сторона, проти якої винесене рішення, не була належним чином повідомленою про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення; (c) або зазначена ухвала винесена щодо спору, не передбаченого або такого, що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, проте, що якщо постанови з питань, що охоплюються арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питань, що охоплюються арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, може бути визнана та приведена до виконання; (d) або склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж; (e) або рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасоване чи призупинене виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36, відповідно до якої у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або якщо суд визнає, що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 81, статті 82 Закону України
"Про міжнародне приватне право" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
При цьому, системний аналіз частин першої та другої статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" дає підстави для висновку, що не можуть бути визнані та виконані, у тому числі, і рішення іноземних арбітражів з підстав, визначених у частині другій згаданої статті.
Задовольняючи заяву стягувача про визнання та надання згоди на примусове виконання на території України рішення МКАС при ТПП РФ, Київський апеляційний суд зазначив, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного договору поставки товарів від 07 лютого 2012 року № 2012-02-01, які підтверджені сторонами зобов`язання додатковою угодою від 24 грудня 2014 року № 13. Учасниками справи не заперечується, що вимога заявника АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" (позивача за арбітражним розглядом) направлена на спонукання повернення внесеної попередньої оплати, а не на поставку ДАХК "АРТЕМ" (Україна) товару військового призначення до Російської Федерації, яка неможлива внаслідок введення санкцій Радою національної безпеки і оборони України. Та обставина, що стягувач за рішенням міжнародного комерційного арбітражу АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" є компанією Російської Федерації, яка, у свою чергу, визнана в Україні державою-агресором, не може слугувати підставою для невиконання договірних зобов`язань, оскільки між АТ "АВІА-ФЕД-СЕРВІС" (Росія) та ДАХК "АРТЕМ" (Україна) склалися приватноправові відносини на підставі договору та на їх зобов`язанні.
У свою чергу, боржник звертає увагу на те, що визнання та виконання рішення МКАС при ТПП РФвід 03 квітня 2018 року, зміненого постановою цього ж суду від 27 серпня 2019 року, порушуватиме публічний порядок України, оскільки дозволяє стягнути грошові кошти із підприємства оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для безпеки держави, на користь підсанкційної юридичної особи держави-агресора.
Щодо поняття публічний порядок
Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.
Такі принципи та засади стосуються насамперед національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"), а державна політика у сфері означеної безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 цього Закону).
Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов`язується з визначенням публічного порядку, який необхідно розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).
Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону України "Про санкції" внаслідок збройної агресії щодо України.
Імперативною перешкодою для визнання та виконання рішення іноземного суду є обставини, визначені у частині другій статті 81 Закону України
"Про міжнародне приватне право", зокрема, у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора.
При цьому положення Нью-Йоркської конвенції, Законів України
"Про міжнародний комерційний арбітраж" та "Про міжнародне приватне право" не пов`язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення Конвенції та зазначених Законів передбачають однією із підстав відмови саме "порушення публічного порядку".
Щодо вирішення судом під час розгляду клопотання питання дотримання публічного порядку України
За частиною другою статті V Нью-Йоркської конвенції у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій проситься визнання і виконання, вважатиме, що: (a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, (b) або визнання і приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Підстави, наведені в пункті 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, охороняють публічні інтереси держави, в якій подано клопотання про примусове виконання, та, відповідно, суди вправі використовувати їх ex officio, тобто в силу власних зобов`язань суду держави, після подання заяви про визнання й звернення до виконання арбітражного рішення.
Тобто суд держави, в якій подане таке клопотання, зобов`язаний ex officio, згідно з природою власних повноважень та його правовим статусом у державі, перевірити за власною ініціативою та в обов`язковому порядку дотримання публічного порядку в кожному випадку, незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання та звернення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, на предмет існування названих перешкод для такого звернення і його задоволення судом.