ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/4982/15
адміністративні провадження №№ К/9901/50783/18, К/9901/51825/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого: Губської О.А.,
суддів: Кашпур О.В., Яковенко М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Кабінету Міністрів України, третя особа - Оболонський районний суд міста Києва про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року, прийняте у складі колегії суддів: Аблова Є.В. (головуючий), Літвінової А.В., Мазур А.С., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Безименної Н.В. (головуючий), Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - Оболонського районного суду міста Києва, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила:
1.1. визнати бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови № 268 від 09.03.2006 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01.01.2015, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28.03.2015, неправомірною;
1.2. зобов`язати Кабінет Міністрів України привести постанову № 268 від 09.03.2006 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01.01.2015, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28.03.2015;
1.3. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 26.10.2014 по 27.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01.01.2015;
1.4. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 28.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28.03.2015.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Кабінетом Міністрів України допущено протиправну бездіяльність щодо неприведення Постанови № 268 від 09.03.2006 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01.01.2015, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28.03.2015. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві неправомірно ненарахувало та не виплатило заробітну плату за період з 26.10.2014 у відповідності до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29.03.2015).
3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 23.04.2007 працює на посаді помічника судді Оболонського районного суду міста Києва, має 5 категорію державного службовця.
5. Згідно з довідкою про доходи від 12 лютого 2015 року №56 посадовий оклад позивача на момент видачі вказаної довідки становив 1218,00 грн.
6. У відповідь на заяву позивача від 14 лютого 2015 року щодо нарахування заробітної плати відповідно до вимог ч.1 ст.144 "Про судоустрій і статус суддів" ТУ ДСА України у м.Києві листом від 27 лютого 2015 року №6-1563/15 повідомило позивача, що заробітна плата їй нараховується відповідно до законодавства України та постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року.
7. Вважаючи протиправними дії ТУ ДСА України у м.Києві щодо не виплати заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення постанови №268 від 09 березня 2006 року у відповідність із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" у визначений строк, позивач звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
8.1. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення постанови №268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року, та у відповідність до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року.
8.2. Зобов`язано Кабінет Міністрів України привести постанову №268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року, та у відповідність до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року.
8.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 січня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
10.1. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо несвоєчасного приведення Постанови №268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність до ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року, та у відповідність до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року.
10.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин був відсутній механізм реалізації положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про прокуратуру"), а в подальшому, абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у визначений законами строк внесено не було, у зв`язку з чим вимоги до ТУ ДСА України у м.Києві задоволенню не підлягають, в той же час, несвоєчасне приведення постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 у відповідність до Законів України "Про прокуратуру" та "Про забезпечення права на справедливий суд" свідчить про протиправну бездіяльності Кабінету Міністрів України в цій частині.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач, в частині відмови в задоволенні позовних вимог зобов`язання ТУ ДСА України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 26.10.2014 по 27.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01.01.2015 та з 28.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28.03.2015, та Кабінет Міністрів України, в частині задоволення позовних вимог, звернулися з касаційними скаргами.
13. В своїй касаційній скарзі, позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просила змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТУ ДСА України у м.Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до вимог ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року та здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 28 березня 2015 року відповідно до вимог ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року, задовольнивши її позовні вимоги в цій частині.
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися підзаконні нормативні акти, в тому числі акти Уряду України, положення яких суперечать вимогам Закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, а тому з 26 жовтня 2014 року працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абз.2 ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про прокуратуру"), а з 28 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року розмір посадових окладів мав визначатись відповідно до абз.2 ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
15. Кабінет Міністрів України, в своїй касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
16. Так, скаржник посилається на те, що неприйняття змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року по конкретним проектам актів, що надійшли від розробників, через те що вони мають зауваження, не може бути визнано бездіяльністю. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи відповідача, які свідчать про відсутність протиправної бездіяльності, а також того, що Урядом були вчиненні всі дії в межах визначних Законом про Кабінет Міністрів України та Конституцією України повноважень та у визначеному законодавством України, а також Регламентом Кабінету Міністрів України порядку.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивача ТУ ДСА України в місті Києві вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
17.1. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. 26.10.2014 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", яким частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".