ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 805/1241/15-а
адміністративне провадження № К/9901/21399/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),
суддів: Губської О.А., Дашутіна І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року (суддя - Тарасенко І. М.)
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (головуючий суддя - Казначеєв Е. Г., судді: Компанієць І. Д., Ястребова Л. В.)
у справі № 805/1241/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Донецької митниці Державної фіскальної служби
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів), Державної фіскальної служби України (далі -ДФС України) та Донецької митниці Державної фіскальної служби (далі - Донецької митниці ДФС) з позовом в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити його на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями;
- стягнути зі Східної митниці Міндоходів середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2015 року до дня поновлення на роботі;
- зобов`язати ДФС України запропонувати ОСОБА_1, згідно з вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), посаду в штаті Донецької митниці ДФС.
2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що особа яка підписала наказ про звільнення, не уповноважена звільняти або ініціювати звільнення позивача згідно Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VII). Вважає прийняття наказу Міндоходів від 12 березня 2015 року№ 150-о про звільнення його з посади заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з підстав передбачених Законом № 1682-VII незаконним та таким, що суперечить Конституції України. Також позивач звертає увагу на те, що під час проходження служби, в тому числі на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, він сумлінно виконував свої службові обв`язки, а тому вважає, що підстави для застосування до нього заборон, визначених Законом № 1682-VII, відсутні.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. Стягнуто зі Східної митниці Міндоходів на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 7 травня 2019 року у розмірі 365625,12 грн. Зобов`язано ДФС України запропонувати позивачу, згідно з вимогами статті 49-2 КЗпП України, посаду в штаті Донецької митниці ДФС. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року змінений абзац 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року в частині розміру середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 7 травня 2019 року, зокрема слова "у розмірі 365625,12 грн на слова "у розмірі 364920,64 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДФС України подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в митних органах з 5 червня 2002 року.
8. Наказом Міндоходів від 4 червня 2013 року № 1054-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями та присвоєно дев`ятий ранг державного службовця.
9. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міндоходів шляхом перетворення.
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 311 утворено як юридичну особу публічного права Донецьку Митницю ДФС, а Східну митницю Міндоходів реорганізовано шляхом її приєднання до Донецької митниці ДФС.
11. Наказом Міндоходів від 13 листопада 2014 року № 34 "Про реорганізацію Східної митниці Міндоходів" розпочато реорганізацію Східної митниці Міндоходів.
12. Відповідно до пункту 1.2 наказу ДФС України від 24 лютого 2015 року № 117 "Про початок проведення перевірки відповідно до Закону № 1682-VII стосовно посадових і службових осіб Міндоходів", з 2 березня 2015 року розпочато перевірку щодо керівників, їх перших заступників та заступників керівників головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, митниць Міндоходів, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів та Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів.
13. 10 березня 2015 року позивач подав Голові ДФС України заяву про незастосування до нього заборон визначених частиною третьою та четвертою статті 1 Закону № 1682.
14. 11 березня 2015 року відповідно до наказу Східної митниці Міндоходів від 10 березня 2015 року № 99-в ОСОБА_1 вибув у щорічну відпустку.
15. 16 березня 2015 року під час перебування у щорічній відпустці, позивач був викликаний кадровим підрозділом митниці до місця роботи та ознайомлений з наказом Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
16. Вказаним наказом позивача 12 березня 2015 року звільнено з посади заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з підстав передбачених Законом № 1682, пунктом 72 частини 1 статті 36 КЗпП України та доручено забезпечити проведення розрахунку згідно з діючим законодавством.
17. Підставою для винесення зазначеного наказу слугували довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 12 березня 2015 року та доповідна записка директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В. М. від 12 березня 2015 року № 565/99-99-04-03-01-18.
18. В доповідній записці директора Департаменту персоналу ДФС України від 12 березня 2015 року зазначено, що за результатами перевірки встановлено факт належності позивача до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, а саме, позивач у період з 4 червня 2013 року по теперішній час обіймав посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. За результатом перевірки зроблено висновок, що позивач підлягає звільненню з посади, з підстав передбачених Законом № 1682-VII.
19. В довідці Департаменту персоналу ДФС України про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 12 березня 2015 року зазначено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону № 1682-VII, позивач за період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду щодо якої встановлена заборона, зокрема посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. За результатами перевірки встановлено, що до позивача застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII.
20. Вважаючи неправомірним наказ щодо звільнення зі служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міндоходів, яким позивача звільнено зі служби з підстави застосування заборони визначеної частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, відповідачем не дотримано принципів за якими здійснюється очищення влади (люстрація), а саме: презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист. Суд зазначив, що ОСОБА_1 фактично звільнено з посади не за порушення тих чи інших вимог Закону, а за перебування на посаді, що в свою чергу порушує конституційні принципи та гарантії та не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а також висновкам Європейської комісії і практиці Європейського суду з прав людини.
22. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо протиправності наказу Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", апеляційний суд змінив судове рішення в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. У касаційній скарзі ДФС України вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ не відповідає міжнародним принципам проведення люстрації та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлений факт належності позивача до переліку осіб, до яких застосовується заборона, передбачена пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, а отже суди першої та апеляційної інстанцій здійснили невірне тлумачення норм вказаного Закону № 1682-VII.
24. Крім того, позивач вказує, що люстрація - це встановлена Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а не міра будь-якої юридичної відповідальності, обов`язковою умовою для якої має бути склад правопорушення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
28. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом № 1682-VII.
29. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону № 1682-VII).
30. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
31. За нормами частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.