ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/201/16
адміністративне провадження № К/9901/11703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 811/201/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В2336, Військової частини А1314 про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та 04 квітня 2016 року (головуючий суддя: Чумак С.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини - польова пошта В2336, Військової частини А1314, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира військової частини - польова пошта В2336 №2015 від 18 грудня 2015 року "Про усунення від виконання службових обов`язків";
визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира військової частини - польова пошта В2336 №2018 від 18 грудня 2015 року "Про призначення службового розслідування по факту відсутності зброї";
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта В2336 №252 від 15 лютого 2016 року "Про результати службового розслідування по факту відсутності зброї";
зобов`язати командира військової частини А1314 (м. Дніпропетровськ) призначити та провести додаткове розслідування по факту виявленої у військовій частині - польова пошта В2336 нестачі зброї та утриматися від прийняття рішення та видання наказу щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження у посаді до завершення додаткового службового розслідування;
зобов`язати командира військової частини - польова пошта В2336 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків та стягнути з військової частини - польова пошта В2336 відповідну суму грошей за цей період часу.
1.1. Крім цього, в позовній заяві позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони командиру військової частини А1314 (м. Дніпропетровськ) видавати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ухвалення рішення в адміністративній справі.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.
3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу позивача на вказане судове рішення суду першої інстанції залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
3.1. Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції такого судового рішення стало не надання позивачем документа, що підтверджує сплату судового збору.
4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто апелянту.
4.1. Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з такими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та направити справу для продовження розгляду.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд безпідставно не звернув увагу на те, що він одночасно є військовослужбовцем та учасником бойових дій, а тому є звільненим від сплати судового збору.
V. Позиція Верховного Суду
6. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
8. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. У пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
11. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
12. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
13. Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
14. Відповідно до статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України В редакції, що діяла на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
16. Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.
17. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
18. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".