ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа №675/723/18
адміністративне провадження №К/9901/8435/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)"
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.)
у справі №675/723/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)"
про визнання протиправними дій, відшкодування шкоди.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому, з урахування уточнення позовних вимог, просив суд: визнати неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, які полягають у незаконному обмеженні, недовидачі установою йому продуктів харчування, цигарок та сірників, відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 5320 грн.
2. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року №336 "Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції" (далі - Постанова №336);
- зобов`язано державну установу "Замкова виправна колонія (№58)" вчинити дії, направлені на забезпечення засудженого ОСОБА_1 цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336.
4. У поданій касаційній скарзі Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нову постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 11 серпня 2017 року відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.
6. Позивач вважає, що відповідачем порушено його права щодо забезпечення харчуванням за нормою №4, визначеною Постановою №336, адже до його харчування замість 40 г м`яса на день, надавали 15-20 г курячих кісток з елементами волосистої шкіри; замість 100 г риби - 40-60 г пережареної риби; замість 600 г картоплі на день-тричі на тиждень 200-250 г та в обід у першому по 2-3 кусочки картоплі; замість 40 г огірків, помідорів на день, декілька раз надали огірки, а помідорів взагалі не надавали; 30 г жирів тваринних топлених, маргарин, цукор, 0,3 г чаю, 3 г томатної пасти на день, не надавали взагалі. Загальну вартість недоотриманих продуктів позивач оцінює на суму 5320 грн.
7. Також не видавались цигарки VI класу в кількості 6 штук на добу та 3 коробки сірників на місяць.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії (бездіяльність) відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до меню-розкладок, овочі, м`ясо та риба надавались позивачу за нормою №4. Деякі продукти харчування замінювалися на інші, що відповідає вимогам Постанови №336. З цими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.
10. Відсутність передбаченого відповідним чином фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправної бездіяльності зі сторони відповідача та унеможливлює виконання відповідачем відповідного обов`язку щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336.
11. Водночас Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)", яка є бюджетною установою, діяла на підставі затверджених кошторисів на 2017-2018 роки, якими не передбачено фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, виходив з того, що відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання цигарок та сірників для забезпечення засуджених, які палять та забезпечуються харчуванням за нормою №4, не може бути причиною невиконання відповідним суб`єктом владних повноважень, покладених на нього зобов`язань щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками згідно з Постановою №336.
13. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у порушенні прав позивача, передбачених Постановою №336, в частині забезпечення цигарками VI класу в кількості 6 штук на добу та сірниками в кількості 3 коробки на місяць.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування судом норм матеріального права.
15. Відповідач повністю погоджується з мотивами рішення суду першої інстанції (пункти 9-11 цієї постанови).
16. Наголошує, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення засуджених, які утримуються в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", в тому числі й ОСОБА_1 згідно з вимогами Постанови №336.
17. Звертає увагу, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" в цій справі є необґрунтованим, оскільки Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" відповідно до статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" є установою виконання покарань, що повністю залежить від фінансування з боку держави, а не органом державної влади, який є розпорядником бюджетних коштів.
18. Також відповідач зазначає, що в розглядуваному випадку відсутня його протиправна бездіяльність, оскільки існували цілком конкретні причини невиконання Державною установою "Замкова виправна колонія (№58)" покладеного на неї обов`язку щодо забезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336. Це повна відсутність фінансування такої статті витрат, а також централізованої поставки таких товарів з боку державного органу, що є розпорядником державних коштів у сфері виконання кримінальних покарань. Зазначене вказує на відсутність вини відповідача у вчиненні бездіяльності, вважає останній.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач не погоджується з нею, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Спірні правовідносини між сторонами на стадії касаційного провадження у цій справі склались з приводу незабезпечення позивача цигарками та сірниками відповідно до Постанови №336.
22. Згідно з частиною першою статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.