ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3466/16
адміністративне провадження № К/9901/30014/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/3466/16
за позовом Громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третіх осіб - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, про скасування рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України
на постанову Харківського окружного адміністративного суду 09 листопада 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мельникова Р.В., суддів Мар`єнко Л.М., Полях Н.А.,
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого - Сіренко О.І., суддів Дюкарєвої С.В., Спаскіна О.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 23 червня 2016 року Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), за участю третіх осіб - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС в Харківській області), Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - УСБУ в Харківській області), в якому просив:
1.1 скасувати рішення ДМС України від 24 травня 2016 року № 246-16;
1.2 зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення ДМС України від 24 травня 2016 року № 246-16 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим в порушення вимог чинного законодавства та без дійсного вивчення обставин його справи та ситуації, що склалась в країні його походження. Вказав, що спірне рішення порушує його права, для відновлення яких необхідно зобов`язати ДМС України переглянути рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2.1. Також позивач зазначає, що у Сирії він мешкав у місті Кобані. Приїхав в Україну 23 грудня 2011 року. У 2012-2014 роках навчався у Дніпропетровській медичній академії. Повернутися до Сирії не може через громадянську війну. Пояснив також, що його у Сирії можуть переслідувати проурядові сили через небажання брати участь у війні та представники Ісламської Держави через те, що він за національністю курд. Крім того, зазначив, що він приймав участь у громадській діяльності партії "Kurdish Demokratic Party in Syria", що є опозицією президента Сирії.
3. Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що ДМС України рішення від 24 травня 2016 року № 246-16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.
4. Представник УСБУ в Харківській області проти задоволення позову заперечував. Поряд із тим, зазначив, що в Управлінні відсутня інформація щодо можливої причетності громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до діяльності терористичних угруповань.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1, громадянин Сирійської Арабської Республіки, приїхав в Україну 23 грудня 2011 року з метою отримання освіти.
6. У 2012 - 2014 роках навчався у Дніпропетровській медичній академії. Перервав навчання у зв`язку з відсутністю коштів на оплату навчання.
7. 01 грудня 2014 року позивач звернувся до ГУ ДМС в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У зв`язку з цим ГУ ДМС в Харківській області розпочата особова справа № 201КН0073.
8. 21 вересня 2015 року позивач отримав повідомлення від ГУ ДМС у Харківській області від 18 вересня 2015 року № 51, відповідно до якого на підставі статті 6 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, так як відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 вказаного Закону на підставі рішення ДМС України від 07 вересня 2015 року №598-15.
9. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасовано рішення ДМС України від 07 вересня 2015 року №598-15, зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
10. 17 червня 2016 року позивач отримав повідомлення від ГУ ДМС в Харківській області від 16 червня 2016 року № 40 про те, що відповідно до статті 6 Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, так як відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 вказаного Закону на підставі рішення ДМС України від 24 травня 2016 року №246-16.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, позов задоволено.
11.1 Скасовано рішення ДМС України від 24 травня 2016 року № 246-16.
11.2. Зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву Громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, матеріалів особової справи та наявної інформації по країні походження, призвело до прийняття неправомірного рішення щодо відмови позивачу у визнанні особою, яка потребує додаткового захисту. Також суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідача має бути зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу особи, яка потребує додаткового захисту з врахуванням інформації по країні походження позивача, Рекомендацій УВКБ ООН та встановлених в судовому засіданні обставин згідно з положенням частини другої статті 162 КАС України.
ІV. Касаційне оскарження
13. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник відповідача подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 06 лютого 2017 року.
14. У касаційній скарзі представник відповідача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме приписів Закону України "Про біженців та осіб, потребують додаткового або тимчасового захисту", просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
14.1. Також у касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позиція УВКБ ООН носить рекомендаційний характер і не може бути підставою для прийняття рішення.
14.2. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач також, зокрема, зазначив, що заявник прибув в Україну у грудні 2011 року. За час його перебування в Україні ситуація в Сирії суттєво змінилася, у зв`язку з чим заявник звернувся за захистом, заявляючи про небезпеку життю, яка існує країні його громадянської належності, зумовлену внутрішнім збройним конфліктом. Відповідач стверджував, що інформація щодо країни походження заявника підтверджує факт загальнопоширеного внутрішнього збройного конфлікту на території Сирії. Разом з тим, відповідач зазначив, що не вся територія Сирії охоплена конфліктом. З посиланням на повідомлення засобів масової інформації та на підставі матеріалів особової справи ДМС України дійшла висновку, що позивач не обґрунтував неможливість повернення до країни своєї громадянської належності через вкрай небезпечну ситуацію внаслідок загальнопоширеного насильства та порушення прав людини в ситуації внутрішнього збройного конфлікту, а до ГУ ДМС він звернувся виключно з метою легалізації, оскільки станом на дату звернення позивача до органів ДМС України (01 грудня 2014 року) він проживає в Україні нелегально, але має намір й надалі тут залишитися.
14.3. З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку, що стосовно позивача відсутні умови, передбачені Законом України від 8 липня 2011 року № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671-VI), для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Отже, оскаржене рішення є законним підстав для повторного розгляду заяви позивача немає.
15. 10 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/3466/16.
16. Також до Вищого адміністративного суду України 18 травня 2017 року надійшли пояснення УСБУ в Харківській області, в яких представник третьої особи в цілому підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити та скасувати рішення суддів попередніх інстанцій і відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
17. 18 травня 2017 року справа № 820/3466/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
18. Представник позивача надав 21 липня 2017 року заперечення на касаційну скаргу, в якій, вказуючи на безпідставність касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
19. 27 лютого 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
20. 27 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.
21. 28 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 693/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
25. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
29.1. За пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.